Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, установлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у т.ч. на лікарсько-консультативну комісію чи медико-соціальну експертну комісію, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасової непрацездатності.

Враховуючи це, працівник, який під час хвороби був направлений у відрядження та виконував службове доручення поза місцем своєї постійної роботи, не має права на допомогу по тимчасовій непрацездатності за період відрядження. Відповідно до ст. 121 КЗпП України, працівникам, направленим у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється згідно з умовами, визначеними трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим ніж середній заробіток.

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 08.11.2013 р. № 04-29-3062

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»