При підсумованому обліку робочого часу може бути змінена тривалість щотижневого робочого часу, проте не тривалість встановленого законом часу відпочинку. Такого висновку дійшов Верховний Суд.

Суть спору полягала в тому, що Управління Держпраці провело інспекційне відвідування ТОВ з питань оформлення трудових відносин, робочого часу, часу відпочинку, оплати праці. За результатами перевірки виявили, що у ТОВ не встановлене рівномірне чергування працівників у змінах. Під час складання графіків роботи не дотримано вимог про перехід з однієї зміни в іншу через кожний робочий тиждень, працівникам вихідний день протягом тижня не надававсь (працюють сім днів і більше), вихідні дні надавались хаотично (через 1 день роботи, 2,5,7).

Колегія суддів зазначила, що мінімальна тривалість щотижневого відпочинку визначена в КЗпП.

У разі підсумованого обліку робочого часу графіки роботи (змінності) розробляють так, щоб тривалість перерви в роботі між змінами була не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи перерву на обід) (ч. 1 ст. 59 КЗпП). А тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години (ст. 70 КЗпП).

Використовуючи підсумований облік робочого часу, роботодавець має дотримуватись зазначених статей КЗпП.

Отже, мінімальний час відпочинку встановлює закон і його можна збільшити, але не зменшити. Саме в цьому й полягає конституційне право громадян на відпочинок.

Джерело: портал Судової влади України; постанова ВС/КАС від 23.10.2019 р. у справі № 400/296/19

 

У разі  ведення підсумованого обліку робочого часу виникає чимало ситуацій, у яких складно знайти правильну відповідь. Але з добіркою матеріалів на цю тему в газеті «Інтерактивна бухгалтерія» така задача легко вирішується.

Для отримання доступу до вищезазначених та інших матеріалів сервісу "Інтерактивна бухгалтерія" – скористайтеся  ТЕСТОВИМ 3-денним доступом до сервісу.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»