Надані особою відеозаписи не можна уважати належними, допустимими та достатніми доказами, а також вони не можуть бути взяті за єдину основу для задоволення позовних вимог про встановлення факту трудових відносин. Саме так вказав апеляційний суд Полтавської області  у постанові від 23.04.2018 р. у справі № 534/1041/17. Водночас це рішення підтримала і Друга судова палата Касаційного цивільного суду (рішення від 23.09.2019 р.).

У цій справі склалося так, що працівник здійснював відеозаписи свого спілкування із керівництвом та наполягав на офіційному оформленню трудових відносин, адже виконував роботу та перебував на робочому місці за графіком роботи підприємства. Він надав суду оптичний диск із відеозаписами, зробленими ним особисто за допомогою камери мобільного телефону, що допомогло би  встановити факт перебування у трудових відносинах з підприємством.                                           

Водночас свідки по справі підтвердили лише те, що  позивач запрошувався на підприємство директором для надання послуг у сфері ІТ, неодноразово був присутній на виробничих нарадах, які проводилися в кабінеті директора, з дозволу керівництва позивач користувався на підприємстві вільним комп’ютером. Свідки вказали, що у відповідача та позивача існував намір укласти ЦПД щодо виконання певного обсягу робіт. В зв’язку з цим позивачу була надана можливість у необхідних випадках (оскільки суть запропонованих ним послуг — послуги у сфері комп’ютерних технологій) користуватися спеціально облаштованим комп’ютером на підприємстві для сторонніх відвідувачів,. Водночас, зі слів свідків,  позивач не мав власного робочого місця, так як не був працівником підприємства. Але така угода сторонами так і не була укладена.      

За збігом обставин відеозаписи з камер відеоспостереження, на дослідженні яких наполягав позивач, як на доказі дотримання ним розпорядку робочого дня на підприємстві не збереглися, а електронна перепустка до приміщення підприємства  не видавалася.

Суд вказав на те, що  на підтвердження доводів щодо існування між позивачем та відповідачем трудових відносин не надано належних доказів, а саме щодо: допущення його до роботи, виконання трудової функції та обсягу робіт, ознайомлення його з правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, виплату зарплати.

Позивач не навів суду доказів того, що він здав свою трудову книжку при працевлаштуванні у відділ кадрів товариства, а навпаки вказав, що трудова книжка весь цей час знаходилася в нього вдома.

Апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність факту існування трудових відносин.

Тож, як бачимо, навіть фільмування доказів порушень трудового законодавства не забезпечило працівнику офіційне працевлаштування.

Джерело: постанова апеляційного суду Полтавської області  від 23.04.2018 р. у справі № 534/1041/17

 

Роботодавці вправі самостійно вирішувати, в якому режимі працювати працівникам. Однак кожен із режимів роботи вимагає певну процедуру розроблення графіків роботи працівника. Ці питання розглянуті у матеріалах теми тижня «Режими робочого часу» в газеті «Інтерактивна бухгалтерія».

Для отримання доступу до матеріалів сервісу "Інтерактивна бухгалтерія" - скористайтеся  ТЕСТОВИМ 3-денним доступом до сервісу.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»