У цій справі позивачка просила суд стягнути з банку борг як безпідставно набуте майно, посилаючись на те, що у 2009 році вона внесла в касу банку грошові кошти з урахуванням укладення депозитного договору, які були зараховані на рахунок, що підтверджується виданою їй квитанцією. Верховний Суд прийняв рішення, яким постановив стягнути з Банку безпідставно набуті грошові кошти та 3 % річних.

Як установили суди, квитанція, надана позивачкою, містить підпис уповноваженої особи та штамп відділення банку. Квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

На думку ВС, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення депозиту (зокрема, через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

А недотримання працівником банку вимог щодо оформлення касового документа (квитанції) не може свідчити про невнесення позивачкою грошових коштів до банку, а, навпаки, свідчить про те, що вона була протиправно позбавлена права на володіння належним їй майном – грошовими коштами, тому заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми вкладу підлягають задоволенню.

Також на підставі ст. 625 ЦКУ задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з банку на користь позивачки 3 % річних. Згідно з цією нормою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Джерело: постанова Верховного Суду від 07.08.2019 р. у справ № 500/2867/18

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»