Цього разу предметом розгляду Верховним Судом стала справа, яка почалася з надання одним підприємством іншому позики за договором про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу. Надалі ж підприємство-позичальник подало до суду позов про визнання договору недійсним. Це обґрунтовувалося тим, що його ж директор, підписуючи оспорюваний правочин, діяв поза межами повноважень, передбачених статутом. Більше того, не приймались рішення щодо надання дозволу наступному директору на пролонгацію вказаного правочину. Також позивач вказує, що спірний договір та додаткові угоди до нього підписані невстановленими особами.

Суди встановили, що як договір, так і додаткові угоди до нього були підписані сторонами та скріплені їх печатками. Позикодавець перерахував на виконання договору чималу суму на рахунок позичальника. А останній не вчиняв дій з поверненню цих коштів позикодавцю як помилково перерахованих.

Проаналізувавши норми ЦКУ щодо укладення договорів та керівництва юрособою, укладений договір та додаткові угоди до нього, слуги Феміди прийшли до висновку, що директори підприємства-позичальника були його компетентними представниками, уповноваженими від його імені укладати і підписувати договори та інші угоди, з урахуванням обмежень, встановлених статутом. При цьому в останньому передбачено вичерпний перелік угод, на укладення яких директору необхідна обов`язкова згода загальних зборів незалежно від суми договору. Але умовами статуту не передбачено надання загальними зборами згоди директору товариства на підписання договорів про отримання товариством позики від інших осіб та отримання фінансової допомоги на поворотній основі.

Крім того, на думку суду, підписання правочину директором позивача підтверджується наявністю на спірному договорі відтисків печаток позивача як юрособи. Печатка належить до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Враховуючи той факт, що позивач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суди дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі позивача.

А визнання договору недійсним у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.  Оскільки позивач своїми діями у подальшому схвалив укладений правочин, той не може бути визнаний недійсним з підстав, визначених частинами другою, третьою ст. 203 ЦК України.

Джерело: постанова Верховного Суду від 23.07.2019 р. у справі  № 918/780/18

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»