Нещодавно одна фізособа подала до місцевого суду позов про визнання права власності та зняття арешту з коштів боржника. Відповідачем була інша фізособа, на чию користь з позивача стягували грошову компенсацію частки у праві спільної сумісної власності на майно та витрати на ремонт квартири. Третьою особою у справі був відділ державної виконавчої служби. А приводом до звернення стало те, що держвиконавці наклали арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках позивача. Зокрема – і на той, який використовують для нарахування йому заробітної плати.

В позові заявник стверджував, що внаслідок такого арешту він не може отримати зарплату, яка являється єдиним джерелом його існування, а також немає можливості оплачувати комунальні платежі та далі виплачувати борг, який виплачувати він не заперечує.

При розгляді справи суд звернув увагу на те, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 128 КЗпП, під час кожної виплати зарплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - 50% зарплати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено 50% заробітку.

Інші норми законодавства стверджують, що своєчасність та обсяги виплати зарплати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

З цього  зробили висновок, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату зарплати, що призводить до порушення конституційних прав громадян. А отже суд постановив про скасування арешт майна боржника в частині арешту коштів, що надходять на рахунок позивача як заробітна плата.

Джерело: рішення Борівського районного суду Харківської області від 18.06.2019 р. у справі № 614/386/19.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»