Верховний Суд розглянув справу, в якій банк просив тимчасову заборону у виїзді за кордон для позичальника й поручителя. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що зобов’язання за кредитним договором і договором поруки не були виконані своєчасно. І хоча суди першої та апеляційної інстанцій пішли на зустріч клопотанню банкірів, Верховний Суд став на бік відповідачів. Колегія суддів відмовила банку в задоволенні позову.

Річ у тім, що у Законі України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено три окремих випадки обмеження громадянина України у виїзді за кордон. А саме: до виконання зобов'язань; до розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках; до забезпечення зобов'язань заставою.

У цій справі встановили, що в іншому провадженні банк уже звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. З цього Верховний Суд зробив висновок про забезпечення зобов’язань іпотекою, яка є видом застави. А тому на момент вирішення питання про обмеження у праві виїзду за кордон для нього немає правових підстав.

Верховний Суд також врахував, що фактично банк просив забезпечити позов, пред’явлений до відповідача в іншій справі, про звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, банк, подавши цей позов, по суті звернувся до суду із заявою про забезпечення іншого позову, а не з окремим позовом для захисту своїх порушених прав. Але в Цивільному процесуальному кодексі 2004 року, на який посилався позивач, не було передбачено такого заходу забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон. Та й у ст. 16 ЦК України також не передбачено такого способу захисту цивільних прав.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Джерело: веб-сайт Верховного Суду

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»