З моменту початку перевірки у платника податків виникає обов’язок надати до контролюючого органу на виконання відповідного запиту інформацію та її документального підтвердження. Невиконання платником таких вимог має наслідком застосування штрафу.

Судами встановлено, що запити контролюючого органу були оформленні з порушенням форми, яка встановлена для таких запитів, а саме не містили печатки контролюючого органу, підписані неуповноваженими особами та не містили місця подання позивачем таких документів.

Не зважаючи на це платником податків були надані всі первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліках, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, а також регістри бухгалтерського обліку. Запитувані податковим органом документи такі як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами з огляду на вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв’язку з чим віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

Відтак, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність притягнення позивача до відповідальності на підставі положень п. 121.1 ПКУ.

Джерело: постанова Верховного Суду від 10.06.2019 р. у справі № 804/5840/16.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»