ВСУ стверджує, відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір роботодавець має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Тож зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення у зв’язку з істотністю суми заборгованості порівняно із середнім заробітком звільненого працівника не ґрунтується на вимогах закону, тому що можливість зменшення судом таких сум може мати місце лише в разі наявності спору між сторонами про розмір належних до виплати коштів під час звільнення працівника.

Постанова ВСУ від 20.11.2013 р. № 6-114цс13

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»