Повернення матеріальних активів за договором фінансового лізингу вважається постачанням товарів. Тобто, для лізингоотримувача, який повертає об’єкт фінансового лізингу лізингодавцю у разі дострокового припинення договору фінансового лізингу, така передача прирівнюється для цілей оподаткування ПДВ до зворотного продажу лізингоотримувачем такого об’єкта лізингодавцю. Відповідно, лізингоотримувач – платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ. Але що ж при цьому буде базою для нарахування ПДВ-зобов’язань?

Згідно з нормами ПКУ об’єкт фінансового лізингу, повернення якого здійснюється, належить до категорії основних засобів, тобто, є необоротним активом.

Отже, якщо здійснюється повернення лізингоотримувачем – платником ПДВ об’єкта фінансового лізингу лізингодавцю – платнику ПДВ, то лізингоотримувач – платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за ставкою 20%, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 188.1 ПКУ, але не нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухобліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.

Див. ІПК ДФСУ від 17.08.2018 р. № 3575/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Окрім цього, фінлізинг має ще чимало нюансів, зокрема, й в частині його класифікації як такого. Це ми розглядали в матеріалі «Фінансовий та оперативний лізинг: розмежування понять від податківців і судова практика» сервісу «Інтерактивна бухгалтерія».

Для отримання доступу до матеріалів сервісу «Інтерактивна бухгалтерія» — скористайтеся ТЕСТОВИМ 3-денним доступом до сервісу.