Працевлаштування за сумісництвом перш за все означає, що працівник уже має основне місце роботи, де зберігається його трудова книжка. Проте, чи повинен роботодавець пересвідчуватися в цьому?

Як відомо, працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колдоговором або угодою сторін (ст. 21 КЗпП). Зазначена норма КЗпП дає право працівникам виконувати роботу на умовах сумісництва.

Тож фахівці управління Держпраці у Хмельницькій області наводять цілком логічні висновки, що законодавством про працю не встановлено:

  • обов'язку працівника повідомляти роботодавця, де він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи;
  • відповідальності роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи.

Однак, це не нова позиція, адже Мінсоцполітики у листі від 09.06.2017 р. № 294/0/22-17/134 висловлювало ті ж позиції.

До того профільне міністерство також додавало, що роботодавець не має права відмовити працівникові в прийманні на роботу за сумісництвом у зв’язку з відсутністю в нього інформації про наявність у працівника основного місця роботи. Така відмова роботодавця є порушенням законодавства про працю (див. лист Мінсоцполітики від 14.04.2017 р. № 8185/0/2-17/13).

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»