Працівник за власним бажанням в обов’язковому порядку може отримати відпустку без збереження заробітної плати. Перелік випадків, у яких надаєсться так відпустка, наведено у ст. 84 КЗпП.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік(ч. 2 ст. 84 КЗпП, ст. 26 Закону України «Про відпустки»).

Мінсоцполітики в листі від 29.04.2016 № 243/13/116-16 роз’яснило, що важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, встановленими ст. 25 і 26 Закону, є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Види відпусток, які надаються працівникам, визначені у ст. 4 Закону. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток (ч. 2 ст. 4 Закону). Тобто колективним чи трудовим договором можуть встановлюватись лише інші види відпусток, які не визначені у ст. 4 Закону. Варто зазначити, що норма ч. 2 ст. 4 Закону не поширюється на відпустки без збереження заробітної плати, так як такий вид відпусток визначений Законом та встановлена конкретна тривалість цих відпусток.

Мінсоцполітики наголошує, що інші види відпусток, передбачені колективним договором, угодою та трудовим договором, мають бути оплачені. Встановлення інших видів неоплачених відпусток є порушенням законодавства про працю.

Головне Управління Держпраці в Дніпропетровській області.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»