Відповідно до ст. 38 КЗпП, працівник має право в будь-який момент розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши про це роботодавця за два тижні. Попередження роботодавця про наступне звільнення є обов’язком працівника.

У низці випадків закон зобов’язує роботодавців провадити звільнення у строк, про який просять. Ідеться про скорочення двотижневого строку, оскільки по його закінченню працівник може звільнитися у загальному порядку. У цьому разі строк попередження про звільнення скорочується на розсуд працівника навіть до одного дня.

Випадки, коли на роботодавця покладається обов’язок звільнити працівника у строк, про який він просить, перелічені в ст. 38 КЗпП. Усі вони мають спільну ознаку — неможливість працівника далі продовжувати роботу.

За відсутності причин, що свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви в межах двотижневого строку. У разі якщо існує така домовленість, працівника можна звільнити навіть у день подання ним заяви про звільнення.

Роботодавець не має права звільняти працівника до закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення, якщо працівник про це не просив, оскільки в межах указаного строку він має право відізвати раніше подану заяву.

У разі якщо працівник самовільно лишив роботу (не попередив письмово роботодавця про звільнення за власним бажанням, лишив роботу до закінчення встановленого двотижневого строку попередження), роботодавець має право звільнити його за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП).

Управління Держпраці
у Кіровоградській області

 

 

 

 

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»