Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (далі — Конвенція) застосовується лише в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах (п. 1 ст. 3 Конвенції).

Мін’юст наголосив: якщо іноземний партнер не є комерційним підприємством, договірні відносини з ним не підпадають під дію Конвенції.

Водночас зауважено, що Конвенція поширюється лише на договори про міжнародну купівлю-продаж і не поширюється на відносини з виконання робіт і послуг (ст. 6 Конвенції).

Щодо можливості незастосування положень Конвенції, Мін’юст зазначив: з огляду на ст. 9 Конституції України, Конвенція є частиною національного законодавства України.

Статтею 8 Конвенції передбачено, що для країн-учасниць, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (якщо укладені ними міжнародні договори купівлі-продажу не суперечать вимогам Конвенції), строк позовної давності встановлюється у чотири роки.

Тобто, у разі якщо комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах, до таких договорів застосовуватиметься ЧОТИРИРІЧНИЙ строк позовної давності.

При цьому Конвенція надає можливість не застосовувати її норми за умови, якщо сторони договору міжнародної купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування (п. 3 ст. 3 Конвенції).

Лист Мін’юсту від 15.06.2017 р.
№ 22533/К-14013/8

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»