Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) розглянув справу за позовом особи до комунального підприємства, у якому така особа працювала.

1 грудня 2009 року на підставі наказу комунального підприємства позивача було прийнято на посаду головного інженера за сумісництвом. 21 січня 2016 року наказом підприємства його звільнено з роботи на підставі ст. 7 КЗпП, п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.1993 р. № 43 (даліПоложення № 43), у зв’язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником.

Позивач уважає, що його звільнено незаконно, оскільки на час звільнення він перебував на лікарняному, про що повідомлено керівництво підприємства як в усній, так і в письмовій формах.

ВССУ, приймаючи рішення на користь позивача, виходить із того, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що ст. 7 КЗпП не містить такої підстави звільнення, як прийняття на роботу працівника, котрий не є сумісником, а Положення № 43 поширює свою дію лише на державні підприємства, установи й організації, якими відповідач у справі не є, оскільки згідно з п. 1.2 його Статуту воно є комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста.

Окрім того, згідно із ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника чи вповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності працівника.

Тож апеляційний суд у порушення наведеного не звернув уваги на те, що на сумісника поширюються всі гарантії працівника. Тому його неможливо звільнити під час перебування на лікарняному, оскільки звільнення працівника-сумісника у зв’язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником, є звільненням з ініціативи роботодавця.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»