Працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, установлюють скорочену тривалість робочого часу — не більш як 36 годин на тиждень (п. 2 ч. 1 ст. 51 КЗпПУ). Конкретну тривалість визначають за Переліком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 163.

У разі якщо атестація робочих місць за умовами праці підтвердила шкідливі умови та право працівників на скорочену тривалість робочого тижня, необхідно внести зміни до колективного договору та правил внутрішнього трудового розпорядку. Адже скорочену тривалість установлюють саме в колдоговорі (п. 9 Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого наказом Мінпраці від 23.03.2001 р. № 122).

Час зайнятості у шкідливих умовах упливає на тривалість додаткової відпустки — її надають пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що надає право на додаткову відпустку, зараховують дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах зі шкідливими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників відповідних виробництв, цехів, професій і посад. Тобто роботодавець має обліковувати, скільки часу впродовж зміни працівник зайнятий у шкідливих умовах.

У випадку якщо працівник зайнятий у шкідливих умовах повну зміну, необхідно вказувати в табелі повний робочий день і кількість відпрацьованих годин. Якщо ж працівник зайнятий у шкідливих умовах лише частину робочої зміни, слід окремо відображати в табелі години, відпрацьовані у шкідливих й оптимальних умовах.

Офіційний сайт Управління Держпраці
у Чернігівській області

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»