Роботодавець не має права відмовити працівникові в прийманні на роботу за сумісництвом у зв’язку з відсутністю в нього інформації про наявність у працівника основного місця роботи. Така відмова роботодавця є порушенням законодавства про працю.

Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, у трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом проводиться за бажанням працівника власником або вповноваженим ним органом за місцем основної роботи.

Водночас інформуємо, що згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9, якщо внаслідок відмови в прийнятті на роботу чи несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата проводиться відповідно до правил ч. 2 ст. 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Відповідальність роботодавця за порушення законодавства про працю визначена ст. 265 КЗпП і ст. 41 КУпАП.

Які нюанси варто взяти до уваги, а також про особливості нарахування ЄСВ на заробіток сумісників, оплати їх лікарняних листків висвітлено в темі тижня: «Сумісництво».

Лист Мінсоцполітики
від 14.04.2017 р. № 8185/0/2-17/13

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»