Працівникові встановлена група інвалідності. Що повинен зробити роботодавець, одержавши висновок медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про умови та характер праці працівника-інваліда? Як установити факт виявлення невідповідності працівника обійманій посаді чи виконуваній роботі за станом здоров’я? На підставі якої норми законодавства про працю можна звільнити такого працівника?

Відповідну ситуацію розглянуло ГУ Держпраці в Кіровоградській області.

Факт установлення працівникові групи інвалідності не може слугувати підставою для звільнення працівника з ініціативи власника чи вповноваженого ним органу за п. 2 ст. 40 КЗпП. Водночас такий факт не є перешкодою для звільнення працівника за іншими підставами, установленими законодавством про працю, серед них і з ініціативи самого працівника. Якщо працівник подав заяву з проханням звільнити його з роботи за власним бажанням у зв’язку з неможливістю проживання у цій місцевості за станом здоров’я, підтвердженим медичним висновком, роботодавець, відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП, зобов’язаний звільнити такого працівника з роботи в зазначений у заяві день, попри те що цьому працівникові висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) установлено групу інвалідності.

Відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП, роботодавець має право звільнити працівника лише в разі виявлення його невідповідності обійманій посаді чи виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я.

Слід наголосити, що про таку невідповідність не могло бути відомо на час укладання трудового договору — протипоказання стану здоров’я виявлені після його укладення. За умови, якщо групу інвалідності із зазначенням непрацездатності працівника встановлено до укладення трудового договору, одначе працівник, оформлюючись на роботу, приховав цей факт, його мають звільнити згідно зі ст. 7 і ч. 6 ст. 24 КЗпП.

Варто зазначити: статтею 170 КЗпП на роботодавця покладено обов’язок перевести працівників, які за станом здоров’я потребують надання іншої, легшої роботи, на таку роботу за їх згодою та відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку. Крім того, звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП допускається за умови, якщо працівника, стосовно якого виявлено невідповідність обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, неможливо перевести за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його стану здоров’я.

До того ж необхідно завважити: покладаючи на роботодавця обов’язок стосовно переведення працівників на іншу, легшу роботу, указані законодавчі норми не вимагають від нього створювати нове робоче місце для працівника, щодо якого виявлено невідповідність обійманій посаді чи виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я.

Таким чином, у ситуації, коли МСЕК установила працівникові групу інвалідності, роботодавець насамперед має вжити заходів щодо встановлення факту виявленої невідповідності такого працівника обійманій посаді чи виконуваній роботі. Відтак він повинен запропонувати працівникові роботу, яка б відповідала його стану здоров’я. Лише після цього, якщо працівник відмовився від переведення на іншу, легшу роботу, роботодавець може звільнити працівника, якому встановлено групу інвалідності, за п. 2 ст. 40 КЗпП.

Для того щоб установити факт виявленої невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, роботодавець повинен передусім керуватися довідкою до акта огляду МСЕК, на зворотному боці якої зазначається висновок про умови та характер праці, а також індивідуальною реабілітаційною програмою інваліда, копію якої в установлених законодавством випадках надсилає МСЕК на адресу підприємства за місцем роботи працівника-інваліда.

Якщо існує індивідуальна реабілітаційна програма інваліда, роботодавець зобов’язаний здійснити трудову реабілітацію інваліда. Тобто згідно зі ст. 172 КЗпП роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування інваліда відповідно до медичних рекомендацій МСЕК, установити на прохання інваліда неповний робочий день або неповний робочий тиждень і створити пільгові умови праці. Зазначене унеможливлює звільнення працівника-інваліда за п. 2 ст. 40 КЗпП.

Якщо ж немає індивідуальної реабілітаційної програми інваліда, роботодавець має право звернутися до МСЕК, рішенням якої працівникові встановлено групу інвалідності, з проханням надати висновок щодо відповідності чи невідповідності фактичних умов праці цього працівника його стану здоров’я. Таке звернення надзвичайно важливе в ситуації, коли в довідці до акта огляду МСЕК, яку обов’язково видають інвалідові на підтвердження факту встановленої групи інвалідності, у розділі «Висновок про умови та характер праці» указано, що інвалід може працювати в спеціально створених умовах без конкретизації таких умов, або коли в названому розділі взагалі нічого не зазначено. Водночас потреби звертатися до МСЕК із проханням надати згаданий вище висновок немає у випадку, коли в названому розділі довідки МСЕК записано, що працівник не може працювати, тобто він — непрацездатний.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»