Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або вповноважений ним орган письмово за два тижні. Таке право працівника встановлено в ст. 38 КЗпП.

У разі якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у цій місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або вповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

ГУ Держпраці у Хмельницькій області переконує: відмова роботодавця звільнити працівника з роботи за власним бажанням суперечить законодавству. З метою притягнення керівника підприємства, установи, організації до відповідальності працівник має право звернутися до Головного управління (Управління) Держпраці за місцем знаходження роботодавця або до Держпраці зі зверненням.

А про інший варіант, як діяти працівнику, коли подану ним заяву про звільнення ігнорують, мовилося в огляді до судового рішення.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»