Аналіз норм ПКУ свідчить про те, що податкова накладна слугуватиме підставою для нарахування сум ПДВ, які належать до податкового кредиту, за умови, якщо:

  • мала місце господарська операція з постачання товарів/послуг (операція повинна бути реальною);
  • податкову накладну складено саме тією особою, яка здійснила постачання товарів/послуг.

Водночас результати контрольно-перевірочної роботи ДФС та її територіальних органів свідчать, що в основі більшості схем ухилення від обкладення ПДВ, які застосовуються на практиці несумлінними платниками податків, є саме документальне оформлення нереальних господарських операцій (які насправді не відбулися).

Отже, за наявності в контролюючого органу сукупності належних і достатніх доказів нереальності задекларованої господарської операції (відображеної в даних податкового обліку як постачання-придбання (отримання) товарів/послуг або перерахування коштів як нібито авансу за товари/послуги за відсутності будь-яких об’єктивних обставин їх реального постачання в майбутньому) і беручи до уваги відповідні норми ПКУ та Закону № 996, контролюючим органам у матеріалах контрольних заходів щодо платників податків – постачальників та покупців слід (з урахуванням рекомендацій ДФС у листах від 16.05.2016 р. № 16872/7/99-99-14-02-02-17 та від 23.12.2016 р. № 40795/7/99-99-11-04-04-17) доводити порушення норм:

  • ч. 1 і ч. 2 ст. 9 (з урахуванням абз. 5 і абз. 11 ст. 1) Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. (далі — ) — при складанні первинного документа (видаткової накладної, акта чи іншого документа, що містить недостовірні відомості про дії з передання-приймання товару/послуги, платіжного доручення, що містить недостовірні дані щодо призначення платежу);
  • ч. 5 ст. 9 та відповідних П(С)БО (з урахуванням рекомендацій ДФСУ в листі від 02.11.2016 р. ) — при перенесенні інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів;
  • пп. «а»/«б» п. 185.1; пп. «а»/«б» п. 187.1; абзаців перших п. 201.1, 201.7 і 201.10 — при складанні та реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН;
  • пп. «а» п. 198.1, абз.абз. 1–3 п. 198.2, абз.абз. 1–2 п. 198.3 й абз. 3 п. 198.6; абз. 2 (у разі реєстрації податкових накладних у ЄРПН після 1 липня 2017 року — також абз. 3) п. 201.10 — при нарахуванні покупцем сум ПДВ із їх віднесенням до податкового кредиту на підставі неправомірно складеної та зареєстрованої постачальником податкової накладної в ЄРПН.

Таку інформацію повідомила ДФСУ в листі від 24.02.2017 р. № 4757/7/99-99-14-02-02-17, і доводить її до відома працівників підрозділів аудиту територіальних органів ДФС, що відповідають за організацію та здійснення документальних перевірок платників податків.

Із цього листа можна зробити висновок, що, незважаючи на нещодавні зміни, навіть зареєстрована в ЄРПН податкова накладна, для розблокування якої подавалися підтвердні документи, не буде підставою для визнання податкового кредиту, якщо контролери доведуть фіктивність відповідної господарської операції.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»