У податковому обліку не передбачено обмежень щодо нарахування амортизації на основні засоби та нематеріальні активи, унесені до статутного фонду підприємства, тому такі основні засоби та нематеріальні активи, які призначені для використання в господарській діяльності платника податку, підлягають амортизації згідно з п. 138.3 ПКУ.

При цьому «амортизації підлягає погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 11 П(С)БО 8» (п. 14 П(С)БО 8).

Такий висновок ДФС опублікувала в підкатегорії 102.05 системи «ЗІР». Утім він підходить лише для нематеріальних активів, та й то не завжди. Адже згідно з п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби» вартість, яка амортизується, — це первісна чи переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Своєю чергою, ліквідаційна вартість нематеріальних активів завжди прирівнюється до нуля (п. 28 П(С)БО 8), окрім випадків:

  •  коли існує невідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;
  • коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку й очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.

Про встановлення ліквідаційної вартості для основних засобів див. матеріал «Ліквідаційна вартість: чи може вона дорівнювати 0 грн» газети № 100/2016.

Тобто амортизуватися повинна первісна вартість за мінусом ліквідаційної вартості об’єкта необоротних активів, якщо така є. А отже, для основних засобів і нематеріальних активів, унесених до статутного капіталу, вартість, яка амортизується, має визначатися таким чином: погоджена засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість об’єкта з урахуванням витрат, передбачених п. 11 П(С)БО 8 (для нематактивів) або п. 8 П(С)БО 7 (для основних засобів), за вирахуванням ліквідаційної вартості такого об’єкта (за її наявності).

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»