Роботодавець зобов’язаний за власні кошти забезпечити фінансування й організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (ст. 17 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII). За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Тож обов’язки із забезпечення відповідних оздоровчих заходів працівникам покладено на роботодавців.

Водночас застраховані особи мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат і соціальних послуг, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі Закон № 1105), послуг медичної, професійної реабілітації тощо в разі настання страхового випадку.

При цьому страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасних випадків — це нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання (у т.ч. установлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах із підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці, а застрахована особа — фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачує (сплачувала) і/або за яку сплачується (сплачувався) у встановленому законом порядку ЄСВ.

Фонд соцстраху фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у т.ч на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК й індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення).

Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше ніж раз на три роки, а інвалідам I групи — щороку безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд соцстраху.

На це звертає увагу ФСС від НВ у листі від 22.03.2017 р. № 56-01-3. У ньому ж завважується, що дієтичне харчування згідно із законодавством про охорону праці та додаткове харчування відповідно до законодавства у сфері соціального страхування від нещасних випадків є абсолютно різними поняттями.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»