Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення було створено робочу групу з доопрацювання проекту Трудового кодексу України (законопроект № 1658) до другого читання.

Протягом 2015–2016 рр. указаною робочою групою було проведено близько 40 засідань, на яких опрацьовувалися питання вдосконалення положень законопроекту № 1658, розглянуто та прийнято рішення по понад 1700 пропозиціях.

Зокрема зазначається, що законопроектом № 1658 запроваджується ненормований робочий день, який начебто надає право примушувати працівників працювати понад 40 годин на тиждень.

Однак у законопроекті № 1658 лише наведено визначення такого режиму роботи. Своєю чергою, установлюється жорстке обмеження його застосування. У випадку якщо працівник із ненормованим робочим днем залучається роботодавцем до роботи понад норму робочого часу систематично (двічі протягом місяця), така робота вже вважатиметься надурочною та має оплачуватися в подвійному розмірі в порядку, установленому законопроектом № 1658.

Стосовно збільшення тривалості робочого дня, то законопроектом № 1658 передбачено, що нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень. Аналогічна норма встановлена в ст. 50 чинного станом натепер КЗпП.

Зважаючи на щойно викладене, законопроектом № 1658 не передбачається збільшення нормальної тривалості робочого тижня, а тому й робочого дня.

Законопроектом № 1658 надається право роботодавцям контролювати виконання працівниками трудових обов’язків, у т.ч. із використанням технічних засобів, що начебто може стати основою для істотного обмеження свободи й інструментом постійного психологічного тиску на працівників.

Однак законопроектом № 1658 передбачається право контролювати виконання працівниками трудових обов’язків, у т.ч. із використанням технічних засобів винятково у випадках, коли це зумовлено особливостями виробництва. Своєю чергою, під час здійснення такого контролю не допускаються дії, що принижують честь і гідність або порушують інші права працівників. Роботодавець нестиме відповідальність за порушення цих вимог.

Необхідно також зазначити, що чинне законодавство про працю не містить заборони фіксації робочого процесу з використанням технічних засобів. У зв’язку із цим в умовах розвитку інфраструктури ринку праці та трудової діяльності роботодавці в якості виробничої необхідності вже досить давно застосовують технічні засоби на практиці. Водночас, ураховуючи відсутність законодавчого врегулювання застосування технічних засобів, роботодавці не несуть відповідальності під час їх використання на будь-якому виробництві.

Законопроектом № 1658 надається право роботодавцю притягти працівника до відповідальності, зокрема звільнити за розголошення комерційної таємниці, що начебто дозволить приховати низький рівень оплати праці, небезпечні умови праці тощо.

Однак згідно зі ст. 505 Цивільного кодексу України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона загалом чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку із цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, ужитих особою, котра законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого й іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Отже, роботодавець не матиме права проголошувати комерційною таємницею ті відомості, які відповідно до закону є публічними та не становлять комерційної таємниці.

За повідомленням сайта Мінсоцполітики

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»