З норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» випливає, що ЄСВ нараховується на суму чистого оподатковуваного доходу, котрий визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності. Своєю чергою, сума чистого оподатковуваного доходу визначається платником податку з доходів фізичних осіб у податковій декларації про майновий стан і доходи. Показники суми чистого оподатковуваного доходу, задекларовані позивачем у податкових деклараціях про майновий стан і доходи, підтверджені перевіркою та не заперечуються платником податків.

Своєю чергою, податківці, установивши невідповідність таких показників показникам, зазначеним позивачем у звітах про нарахування ЄСВ особами, які забезпечують себе роботою самостійно, обґрунтовано на підставі акта перевірки правильності нарахування та сплати ЄСВ, звітності, що подається платником податку до контролюючого органу, обчислили ЄСВ. При цьому помісячна розбивка податківцями суми річного чистого доходу, на яку нараховується ЄСВ, не призводить до завищення нарахувань із ЄСВ. Відповідні тези наводить ВАСУ в ухвалі від 22.05.2017 р. у справі № 822/572/16 (№ К/800/26810/16).

У цій справі приватний нотаріус звернулася до суду з позовом до об’єднаної державної податкової інспекції.

Згідно з актом перевірки податківців, порушення позивачем указаних норм законів полягало в тому, що позивач у звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб і суми нарахованого ЄСВ за 2012, 2013 та 2014 роки, зокрема в таблиці 3 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно», занизив показники: суми доходу, заявленої у відповідній податковій декларації; суми доходу, на яку нараховується ЄСВ з урахуванням максимальної величини бази нарахування ЄСВ. Заниження таких показників призвело до заниження суми нарахованого ЄСВ.

Водночас контролюючий орган не виявив завищення чи заниження показників декларацій про майновий стан та доходи за 2012, 2013 та 2014 роки щодо: сум загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності; сум документально підтверджених витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності; сум чистого оподатковуваного доходу (різниця між загальним оподатковуваним доходом і витратами).

Суд констатує: ЄСВ нараховується на суму чистого оподатковуваного доходу, який визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності. Своєю чергою, сума чистого оподатковуваного доходу визначається платником ПДФО в податковій декларації про майновий стан і доходи.

Як достовірно встановлено судом апеляційної інстанції, під час проведення документальної планової виїзної перевірки позивача відповідач виявив розбіжності між сумою правильно задекларованого позивачем у податковій декларації про майновий стан чистого оподатковуваного доходу й сумою чистого оподатковуваного доходу, зазначеною у звіті з ЄСВ, на яку нараховується ЄСВ. Так, сума чистого оподатковуваного доходу, зазначена у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб, була позивачем занижена, що, відповідно, призвело до заниження показника ЄСВ.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно встановив, що поділ контролюючим органом річного чистого доходу позивача на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, не призвів до заниження суми доходу, на яку нараховується ЄСВ з урахуванням максимальної величини бази нарахування ЄСВ.

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, про те, що суми чистого оподатковуваного доходу, зазначені в деклараціях про майновий стан та доходи за 2012, 2013, 2014 роки, були перенесені ним до звітів про суми нарахованого ЄСВ за відповідні роки, не підтверджуються дослідженими судом апеляційної інстанції доказами: указаними деклараціями та звітами.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»