Одна з підстав для розірвання договору з ініціативи роботодавця — нез’явлення працівника на роботу протягом більш як 4-х місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності та пологах (якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні) (п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Водночас ВССУ в ухвалі від 17.06.2015 р. у справі № 6-12110св15 свого часу завважив: вихід працівника хоча б на один день перериває обчислення строку хвороби для застосування п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Окрім того, як висновується з обставин справи, неправомірним є звільнення працівника на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП і в тому випадку, якщо працівник був відсутній на роботі протягом більш як 4-х місяців поспіль, однак не всі дні «закриті» листком непрацездатності.

Тобто якщо, скажімо, працівник фактично був відсутнім протягом більш як 4-х місяців поспіль, але хоча б один день відсутності не охоплений лікарняним листком, до такого працівника можна застосувати дисциплінарне стягнення за відповідний день прогулу, однак звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП буде неправомірним.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»