Новини публікуються мовою оригіналу
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до спливу строку його чинності можуть бути розірвані власником або вповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (у т.ч. за відсутності на роботі більш ніж 3 години протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП).
Однак, окрім установлення самого факту відсутності працівника на роботі понад 3-х годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи є встановлення поважності причин відсутності.
Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ст. 57 ЦПК. Водночас відсутність працівника може підтверджуватися не лише лікарняним листком або довідкою медичної установи, а й показаннями свідків й іншими доказами.
Саме такого висновку дійшов ВСУ в ухвалі від 19.10.2011 р. за справою № 6-56708св10.
