Новини публікуються мовою оригіналу

ВАСУ в ухвалі від 14.09.2016 р. №  К/800/23311/15 переконує: для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства. Інші поняття можуть використовуватися лише в частині, що не суперечить податковим нормам. При цьому обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства — цивільного, фінансового тощо. Аналогічно платники податків не вправі посилатися на цивільно-правові й інші неподаткові норми в обґрунтування правомірності своєї поведінки.

В умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, котрий полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися згідно з їх реальним економічним змістом.

З метою оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни в податковому обліку платника.

А відтак, ДПІ як відповідач безпідставно посилається на дефекти заповнення товарно-транспортних накладних. Та обставина, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не мали таких реквізитів, як подорожній лист, дату й час виїзду та прибуття, по своїй суті є недоліком первинного документа й жодним чином, без доведення ДПІ належними засобами факту підроблення вказаних накладних і за наявності документів, що підтверджують реальність таких операцій і спричинення реальних змін майнового стану платника податків, не може свідчити про порушення позивачем правил формування даних податкового обліку.

Відсутність зазначення в товарно-транспортних накладних прізвища, ім'я та по батькові особи, що отримала товар, і довіреності, на підставі якої діяла така особа, також не вказує про нереальність операцій, оскільки такі дані можна встановити на підставі наявних у матеріалах справи видаткових накладних.

Таким чином, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами та підтверджують рух активів у процесі провадження господарської діяльності, на підставі отриманих податкових накладних й інших первинних документів підприємство обґрунтовано віднесло суми до податкового кредиту й витрат.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»