Матеріальна відповідальність в повному розмірі на підставі п. 6 ст.134 КЗпП покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами (п. 12 постанови Пленуму ВСУ від 29.12.1992 р. № 14). Згідно із чинним законодавством, така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну перевитратою пального на автомобільному транспорті.

За перевитрату палива понад затверджених норм із вини працівників автомобільного транспорту з них утримується 100% вартості перевитраченого автомобільного палива.

Це передбачає пп. «в» п. 14 постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР «Про підвищення ефективності використання автотранспортних засобів у народному господарстві, посилення боротьби з приписками при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та забезпечення цілості паливно-мастильних матеріалів» від 05.08.1983 р. № 759, яка є чинною.

Керуючись п. 6.7 Інструкції з обліку надходження і витрачання пально-мастильних матеріалів і єдиних талонів на відпуск нафтопродуктів на підприємствах, в організаціях, колгоспах і радгоспах, затвердженої Державним комітетом СРСР по забезпеченню нафтопродуктами від 03.02.1984 р. № 01/21-8-72, яка є чинною, на підставі прийнятого керівником підприємства рішення вартість перевитраченого палива понад затверджені норми підлягає стягненню з водіїв транспортних засобів.

На підставі цих норм ВСУ в постанові від 07.09.2016 р. за справою № 6-1267цс16 доходить правового висновку, що суди при вирішенні подібних справ повинні встановити наявність або відсутність вини й умисного заподіяння працівником майнової шкоди підприємству, що є обов’язковою складовою відповідальності працівників автомобільного транспорту за перевитрату палива.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»