ДФСУ в листі від 15.08.2016 р. № 27600/7/99-99-14-02-01-17 роз’яснює працівникам органів ДФС, які здійснюють документальні перевірки платників податків, нюанси визначення звичайних цін із метою обкладення ПДВ.

Так, із 1 січня 2016 року набрали чинності зміни до ПКУ в частині визначення бази обкладення ПДВ, виходячи зі звичайної ціни, а саме: згідно з унесеними змінами до абз. 2 п. 188.1 ПКУ, база оподаткування операцій із постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижчою за звичайні ціни (за винятком товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню, та газу, котрий постачається для потреб населення).

Таким чином, ПКУ в чинній редакції (не враховуючи положення для окремих (специфічних) видів операцій):

  • визначає, що база обкладення ПДВ операцій із постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче за звичайні ціни;
  • прирівнює звичайну ціну до ціни договору, а ринкову — до ціни передання (постачання), тобто теж до ціни договору (у разі відповідності ціни постачання ціні договору), тим самим установлює зв’язок між договірною, звичайною та ринковою цінами;
  • установлює низку обов’язкових умов відповідності ціни поставки (договірної ціни) ринковій ціні, однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах;
  • передбачає можливість доведення невідповідності рівню ринкових цін звичайної ціни, що відповідає договірній.

Тому при проведенні документальних перевірок виробників товарів/послуг із питання дотримання ними податкового законодавства під час визначення бази обкладення ПДВ за операціями з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, здійснених, починаючи з 1 січня 2016 року, податківцям зокрема рекомендується:

  1. 1) з’ясовувати джерела інформації про ціни, котрі склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах;
  2. 2) визначати ринкові ціни, виходячи з даних цих джерел й обов’язково враховуючи ідентичність (спорідненість, порівнянність) змісту досліджуваної операції. Наприклад, при з’ясуванні ринкових цін на послуги з передання в найм (оренду) нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) необхідно брати до уваги: належність будівель і споруд до однакових класифікаційних типів (з урахуванням їх функціонального призначення) згідно з ДК 018-2000: їх площу; місцезнаходження тощо;
  3. 3) установлювати відповідність ціни постачання виробника ринковим цінам. Вочевидь, рівень ринкової ціни не може бути меншим за суму, розраховану додаванням ціни постачання виробника та частини ціни постачання «посередника», виходячи з обсягу сформованого ним схемного податкового кредиту в загальній ціні постачання.
Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»