Чинне податкове законодавство встановлює лише загальні норми, які наведені у пп.пп. 14.1.71 та 14.1.219 ПКУ.

Зокрема ними встановлено, що звичайною ціною вважається ціна товарів, робіт або послуг, визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринкова ціна — ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, якщо продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі. Обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Згідно із загальними правилами нарахування ПДВ, які наведені в ст. 188 ПКУ, якщо платник ПДВ продаватиме покупні товари, то ПДВ має нараховуватися на їх договірну вартість, при цьому база оподаткування не може бути нижчою за ціну їх придбання. Якщо ж продаються самостійно виготовлені товари чи послуги, то база для нарахування ПДВ не може бути нижчою за звичайні ціни, які склалися на момент постачання аналогічних активів. Для уникнення негативних наслідків у вигляді донарахувань податкових зобов’язань по ПДВ і фінансових санкцій під час податкових перевірок платнику доцільно періодично проводити маркетингові дослідження та документувати їх результати, у яких має бути чітко зафіксовано, що на момент постачання ціна на власні товари чи послуги відповідала рівню звичайних цін, ураховуючи аналогічні за характеристиками активи, умови та час постачання тощо.

Утім є перелік окремих операцій, під час здійснення яких ПКУ встановлені конкретні параметри в питанні застосування звичайних цін. Наприклад:

  • якщо ціни на товари (роботи, послуги) підлягають держрегулюванню (крім встановлення мінімальних або індикативних цін), звичайною ціною вважається ціна, установлена відповідно до правил такого регулювання;
  • у разі встановлення державою мінімальної ціни, звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну чи індикативну ціну;
  • якщо під час здійснення операції є обов’язковим проведення оцінки, то звичайною ціною є оціночна вартість;
  • якщо обов’язковість проведення аукціону передбачено законом, звичайною ціною вважається ціна, яка склалася за його результатами;
  • якщо продаж активу, переданого в заставу позичальником із метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється в примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу.

Таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті повідомило Головне управління Міндоходів у Вінницькій області.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»