Український бізнес часто стикається з таким інструментом урегулювання розрахунків із нерезидентами, як кредит-нота.
Національне законодавство не має визначення терміна «кредит-нота», тому розгляньмо особливості його застосування й обліку на прикладі імпорту юридичною особою на загальній системі оподаткування товарів, у яких виявили дефект

Що змінюється в розрахунках за допомогою кредит-ноти

У міжнародній практиці під кредит-нотою розуміють розрахунковий документ, повідомлення, що надсилає одна сторона іншій про запис у кредит рахунка останньої визначеної суми через настання будь-якої обставини, що створила в іншої сторони право вимоги цієї суми. Тобто за допомогою кредит-ноти продавець товарів повідомляє покупця про зміни умов договору в частині компенсації вартості товарів.

Випадки застосування кредит-ноти в міжнародній практиці дуже різноманітні. Найпоширенішими є такі:

— у разі виявлення покупцем дефектних або бракованих товарів, тобто з метою зменшення компенсації за раніше поставлений товар;

— у випадку надання покупцеві знижки чи бонуса тощо на поставлений товар. Це може бути, наприклад, т.зв. «преміальна» кредит-нота, яка свідчить про прощення частини боргу за неоплачені товари або про надання подарунка в розмірі кредит-ноти.

Сьогодні ми розглянемо, як за допомогою кредит-ноти може бути врегульовано (зменшено) компенсацію за імпортований товар, у якому покупець виявив дефекти (товар нерезиденту не повертають). Поговоримо саме про ті випадки, коли зменшують ціну на придбаний товар або ж пробачають частину боргу на підставі додаткової угоди до ЗЕД-договору. Про що покупцеві якраз і повідомляють кредит-нотою.

До слова: ситуації, коли нерезидент надає за допомогою кредит-ноти грошову винагороду покупцеві, наприклад, подарунок (бонус), або ж компенсує витрати на усунення дефектів (без зміни вартості договору), ми в межах поточного матеріалу не аналізуватимемо. Такий варіант оформлення кредит-ноти генерує для імпортера суттєві податкові ризики у частині ПДВ: фіскали можуть розглядати такі суми як компенсацію за послуги, надані імпортером на користь нерезидента, і наполягати на наявності об’єкта оподаткування та сплаті імпортером ПДВ. Тому подібні кредит-ноти потребують окремого аналізу.

Зменшення заборгованості імпортера за кредит-нотою

За загальним правилом покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Водночас договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ). Інакше кажучи, за умови постоплати схема купівлі-продажу така — див. рис. 1:

Рис. 1. Загальна схема купівлі-продажу товару в нерезидента

Оскільки ідеться про взаємини між юрособами, вважаємо, у разі виявлення дефектних товарів варто орієнтуватися на норми ст. 675 ЦКУ. Згідно з останньою товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві за умови, якщо інший момент визначення відповідності товару таким вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

У випадку, коли покупець виявив дефектний товар (тобто неналежної якості), він має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за власним вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Таке право чітко зазначено у ч. 1 ст. 678 ЦКУ.

Однак потрібно врахувати, що ми маємо справу з імпортом, а тому слід зважати на деякі зовнішньоекономічні особливості.

Передусім треба визначити, правом якої країни регулюють відносини сторін ЗЕД-договору. Зокрема, згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права, до змісту правочину застосовують право, яке має найтісніший зв’язок із правочином.

Тому в договорі купівлі-продажу необхідно чітко прописати, законодавство якої країни застосовують. Якщо цього не зробити, автоматично застосовуватимуть законодавство країни продавця-нерезидента (ч. 3 ст. 32, ч. 1 ст. 44 згаданого вище Закону).

Порядок укладення ЗЕД-договорів регламентовано Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Мінекономіки від 06.09.2001 р. № 201. Цей документ серед іншого відносить до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), погоджений сторонами вибір матеріального та процесуального права, що застосовуватиме суд у випадку можливого вирішення спорів стосовно тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту).