Нині, у період інноваційних технологій, усе частіше стираються кордони між країнами. А бізнес прагне вийти на нові ринки. Тому питання експорту й імпорту зараз навряд чи можна вважати специфічними. Операції в іноземній валюті відбуваються чи не щодня. Хоча зі зростанням уваги до таких операцій збільшується й кількість запитань. Отож розгляньмо крок за кроком, які особливості обліку інвалютних операцій, коли та як рахувати курсові різниці

Загальні терміни: що є що

Перш ніж заглибитися в нетрі інвалютного обліку, згадаймо деякі терміни.

Передусім наведімо декілька визначень іноземної валюти.

Іноземна валюта — це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу чи такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських й інших фінансових установ за межами України (абз. 4 п. 1 ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93).

Іноземна валюта — це:

  • валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;
  • платіжні документи в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях;
  • кошти в грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях і в діючій на території України валюті з вільною конверсією, які перебувають на рахунках і вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами (абз. 15 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ).

У бухгалтерському обліку насамперед варто керуватися положеннями (стандартами) бухобліку. А профільний «інвалютний» стандарт — П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» — у питанні визначення терміна «іноземна валюта» є набагато лаконічнішим:

іноземна валюта валюта інша, ніж валюта звітності (п. 4 П(С)БО 21).

Своєю чергою, валютою звітності, певна річ, є грошова одиниця України, тобто гривня.

Отже, у розумінні бухгалтерського законодавства іноземна валюта — це всі види валют, окрім гривні.

Операціями в іноземній валюті є господарські операції, вартість яких визначена в іноземній валюті чи які потребують розрахунків в іноземній валюті. Саме таке визначення прописане в п. 4 П(С)БО 21.

Нагадаємо

Господарська операція — дія чи подія, яка спричиняє зміни у структурі активів і зобов’язань, власному капіталі підприємства (абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, далі — Закон про бухоблік).

Монетарні та немонетарні статті

Особливості обліку операцій в іноземній валюті також безпосередньо залежать від того, якою це є статтею балансу: монетарною чи немонетарною.

Монетарні статті статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані чи сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей чи їх еквівалентів (п. 4 П(С)БО 21). Наприклад:

  • грошова дебіторська заборгованість в інвалюті;
  • грошова кредиторська заборгованість в інвалюті;
  • іноземна валюта на рахунку підприємства та в касі;
  • валютна позика;
  • депозит в іноземній валюті тощо.