«Податкова» відпустка для підприємців-спрощенців: сплата єдиного податку та єдиного соціального внеску

Підприємець провадить самостійну господарську діяльність із метою одержання прибутку на власний ризик і не має права на «трудову» відпустку відповідно до Закону України «Про відпустки». Утім підприємець-єдинник має право певний період не працювати, назвавши його «податковою відпусткою». Про те, у яких випадках та які привілеї надає така відпустка, ітиметься в публікації

Звільнення на період відпустки від сплати єдиного податку

Платники єдиного податку груп 1 і 2 сплачують цей податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПКУ). Своєю чергою, нарахування авансових внесків для таких платників єдиного податку здійснюється контролюючими органами на підставі поданої ними заяви, зокрема щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви стосовно періоду щорічної відпустки (п. 295.2 ПКУ).

Водночас платники єдиного податку, віднесені до груп 1 і 2, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки (п. 295.5 ПКУ). Проте за умови, якщо вони працюють самостійно, тобто не використовують працю найманих осіб.

Щодо підприємців — спрощенців групи 3, таке звільнення від сплати єдиного податку до них не застосовується через недоцільність. Адже вони сплачують не фіксовану основну ставку єдиного податку, а відсоткову — від фактично отриманого доходу за звітний період. Тобто якщо підприємець  групи 3 знаходиться у відпустці за власним бажанням, це жодним чином не впливає на порядок нарахування та сплати єдиного податку за відповідний звітний період.

Форма заяви та строки її подання

Інформація про період щорічної відпустки подається за заявою підприємця в довільній формі (пп. 298.3.2 ПКУ). Тож радимо скористатися формою заяви, котру рекомендують податківці на місцях (див. зразок).

Зверніть увагу, що в ПКУ йдеться про календарний місяць відпустки: тобто з 1 по 31 (30, 29 чи 28) число. А тому в заяві з метою несплати єдиного податку за відповідний місяць відпустки потрібно обирати саме повний місяць.

Зразок

Приклад форми заяви щодо обрання періоду щорічної відпустки

Натисніть на картинку для перегляду в збільшеному вигляді

Як визначити строк подання зазначеної заяви? У підкатегорії 107.12 системи «ЗІР» зазначено: окремого строку подання заяви щодо періоду щорічної відпустки нормами ПКУ не передбачено. Тому податківці з метою уникнення порушення строку стосовно сплати авансових платежів рекомендують подавати заяву щодо періоду щорічної відпустки заздалегідь — до початку календарного місяця відпустки.

Наприклад, у березні 2017 року слід повідомили про те, що у квітні 2017 року підприємець відповідної групи без найманих працівників перебуватиме у відпустці з метою звільнення від сплати єдиного податку за цей місяць.

Чи можна відкликати заяву й обрати інший період відпустки? ПКУ не передбачено такої можливості. Водночас у підкатегорії 107.12 системы «ЗІР» є роз’яснення податківців, відповідно до якого, якщо єдинник в обраний ним період відпустки (указаний у заяві) хворів і така хвороба тривала 30 і більше календарних днів — єдинник має право відкликати заяву щодо періоду щорічної відпустки до її початку.

Доволі гіпотетична ситуація, адже дуже важко наперед спрогнозувати тривалість своєї хвороби, а для відкликання заяви (на думку ДФС) — це необхідна вимога.

Тому констатуймо: у більшості випадків (якщо єдинник замість відпустки не планує цілий місяць хворіти) після подання заяви до ДФС з обраним періодом відпустки єдинника перенести таку відпустку не можна.

Наперед сплачений єдиний податок і період відпустки

Окрім помісячної сплати єдиного податку, підприємець на підставі абз. 2 п. 295.1 ПКУ може здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Водночас суми єдиного податку, сплачені авансом за весь податковий період (наприклад, наперед за квартал), підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів із цього податку за заявою платника єдиного податку. Така пряма вимога п. 295.6 ПКУ стосується й випадку звільнення підприємця від сплати єдиного податку за календарний місяць на час відпустки за п. 295.5 ПКУ.

Тобто єдиний податок, уже сплачений наперед за календарний місяць перебування у відпустці в складі авансу за весь податковий період (квартал тощо), можна зарахувати в рахунок майбутніх платежів. Однак податківців потрібно проінформувати про це шляхом подання відповідної заяви.

Можливі ризики

Логіка розробників ПКУ більш-менш зрозуміла: підприємець не працює в календарному місяці знаходження у відпустці, а отже, не заробляє на ставку єдиного податку, та платити її не повинен. Проте на практиці можуть виникати ситуації, які унеможливлюють доведення того факту, що підприємець дійсно не працював, а відпочивав.

Наприклад, підприємець у період відпустки підпише договір із контрагентом, відкриє «підприємницький» рахунок у банку чи, ба більше, відвантажить товар, виконає роботи чи надасть послуги, що буде підтверджено документально (є первинні документи (товарні чеки, видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо), готівку оприбутковано в Книзі обліку доходів, грошові кошти надійшли на поточний рахунок у банку). За таких обставин підприємцю довести факт знаходження на відпочинку буде складно, а контролюючі органи матимуть додаткові аргументи, аби вимагати сплати єдиного податку за період такої начебто фіктивної відпустки.

Обережно потрібно ставитися й до ситуації з отриманням грошових коштів у період відпустки на поточний рахунок у банку у вигляді передоплати, оплати за реалізовані в минулих місяцях товари (роботи, послуги). Здавалося б, одержання таких грошових коштів іще не свідчить про те, що підприємець не знаходився у відпустці. Утім, з іншого боку, згідно з п.п. 1, 5 Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. № 579 (далі — Порядок № 579), платники єдиного податку груп 1 і 2 ведуть Книгу обліку доходів, у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи, а записи в ній здійснюються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. От і зважайте: заповнивши правильно Книгу (наприклад, дата передоплати припадає на період відпустки), можна дати формальний привід податківцям щодо висунення претензій зі сплати єдиного податку у зв’язку з тим, що підприємець працював, а не заповнивши її вчасно, — щодо порушення порядку заповнення Книги.

Єдиний внесок за час відпустки

Як відомо, фізичні особи — підприємці, у т.ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, визначені п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464), є платниками єдиного внеску. Підприємець-спрощенець сплачує єдиний внесок за себе в розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок за кожен місяць у період, коли він був платником єдиного податку (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Закон № 2464 не передбачає прямої норми щодо звільнення підприємців на єдиному податку від сплати єдиного внеску на період перебування у відпустці.

Тож, зважаючи на те що фізособи — платники єдиного податку груп 1 і 2 протягом календарного місяця, який є часом відпустки, лишаються платниками на спрощеній системі оподаткування, вони мають обов’язок щодо сплати єдиного внеску в зазначений період (див. лист ПФУ від 02.04.2012 р. № 7619/03-30).

Такої ж думки й ДФС. Зокрема в підкатегорії 301.04.02 системи «ЗІР» податківці наголосили:

«ФОП — платники ЄП груп 1 чи 2 на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів, залишаються платниками спрощеної системи оподаткування, відповідно, мають обов’язок щодо сплати ЄВ незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні»

І нехай вас не бентежить той факт, що вказане роз’яснення в системі  «ЗІР» утратило чинність. Це відбулося у зв’язку з унесенням змін до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ щодо встановлення для єдинників мінімальної бази для нарахування ЄСВ на рівні не менше 0,5 мінімального страхового внеску. А якщо мовити про правила сплати ЄСВ єдинником, який знаходиться у відпустці або на лікарняному, позиція ДФС не змінилася — ЄСВ потрібно сплачувати.