Порядок нарахування та сплати ЄСВ у виконанні Міндоходів

Коментованим наказом затверджено «нову» Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Інструкція з ЄСВ). Проте, як і слід було очікувати, насправді новою її назвати складно. Адже вона практично повністю копіює текст Інструкції, затвердженої постановою правління ПФУ від 27.09.2010 р. № 21-5 (далі — Інструкція № 21-5). Основна її відмінність від попередниці — це зміна органу адміністрування ЄСВ із Пенсійного фонду на орган доходів і зборів (Міндоходів). Утім є ще декілька новацій, про які ми зараз і поговоримо.

1. До переліку платників ЄСВ — роботодавців додані інвестори (оператори) за угодою про розподіл продукції (у т.ч. постійні представництва інвесторів-нерезидентів), що використовують працю фізосіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (окрім цивільно-правового договору, укладеного із фізособою-підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) (абз. 7 пп. 1 п. 2.1 Інструкції з ЄСВ). Це пов’язано зі змінами, унесеними до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ). Звісно, перелік платників ЄСВ доповнено й працівниками, які працюють у таких роботодавців (абз. 2 пп. 5 п. 2.1 Інструкції з ЄСВ).

2. Із переліку платників вилучили членів сімей, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності фізосіб-підприємців, у т.ч. тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Нагадаємо, що подання за таких осіб Звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Звіт з ЄСВ) скасували ще 09.08.2013 р. з набранням чинності постановою ПФУ від 22.07.2013 р. № 12-1. Натомість у самому Законі про ЄСВ цю норму поки що не прибрали (див. пп. 4 п. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ). Але ж насправді вона була формальною, тож суттєвими змінами це важко назвати.

3. В Інструкції з ЄСВ закріплено: сплата єдиного внеску за осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами й отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, здійснюється з усієї суми нарахованої допомоги в місяці, у якому були здійснені нарахування (абз. 7 пп. 1 п. 4.3 Інструкції з ЄСВ). Це, звісно, не нововведення, але добре, що таке положення закріпили нормативно, тим паче що воно цілком відповідає Порядку заповнення Звіту з ЄСВ.

4. Деякі зміни торкнулися порядку дій страхувальника в разі зміни класу професійного ризику виробництва. Тепер страхувальник не повинен очікувати повідомлення про встановлення нового розміру ЄСВ (яке раніше надсилав ПФУ), а самостійно на підставі повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва, отриманого від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — ФСС з ТВП), має здійснити перерахунок єдиного внеску за період із дати встановлення нового класу професійного ризику (п.п. 4.8–4.11 Інструкції по ЄСВ).

Таким чином, Міндоходів самоусунувся від участі в процедурі зміни розміру ЄСВ у разі зміни класу професійного ризику. Натомість залишив за собою право здійснення контролю за правильністю відображення донарахованих (зменшених) сум ЄСВ.

5. Як і раніше, платник зобов’язаний сплатити протягом 10-ти календарних днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки зазначені в ній суми недоїмки, штрафів і пені. Однак ця норма доповнена новим порядком подальших дій, відповідно до якого, якщо згоди з органом Міндоходів не досягнуто, платник ЄСВ зобов’язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом із нарахованою пенею протягом 10-ти календарних днів із дня надходження рішення відповідного органу Міндоходів або оскаржити вимогу в органах Міндоходів вищого рівня чи в судовому порядку. В іншому випадку Міндоходів надсилає до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Коли платник ЄСВ є бюджетною установою й одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою й організацією, рахунки яких відкриті в органах Державної казначейської служби України, вимогу про сплату недоїмки надсилають у порядку, установленому ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV, до Державної казначейської служби України (п. 6.5 Інструкції по ЄСВ).

6. Як і раніше, за рахунок сум, що надходять від платника ЄСВ або від державної виконавчої служби, погашаються та зараховуються суми недоїмки, штрафних санкцій і пені в порядку календарної черговості їх виникнення. Однак тепер Міндоходів не складає повідомлення про суми розподілу сплачених коштів і не надсилає (вручає) його платнику протягом п’яти робочих днів після закінчення базового звітного періоду, як раніше це робив ПФУ. Відповідно, форму повідомлення (додаток 8 до Інструкції № 21-5) скасовано.

7. З Інструкції по ЄСВ прибрали норму, згідно з якою за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності накладається штраф у розмірі 10 НМДГ (170 грн). Це відбулося відповідно до змін, унесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 р. № 406-VII (набрав чинності 11.08.2013 р.) до Закону про ЄСВ. Отже, скасовано й форму Рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (додаток 12 до Інструкції № 21-5).

Як бачимо, Інструкція з ЄСВ хоч і містить певні нововведення, але переважна більшість із них прий­нята внаслідок попередніх змін у законодавстві. А отже, нічого кардинально нового від набрання нею чинності страхувальникам чекати не варто.