Як правильно укласти трудовий договір із директором новоствореного підприємства

Перше. Спочатку ознайомимося, як відбувається звичайна реєстрація пересічної фірми.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (даліЗакон про держреєстрацію) для цього потрібно скласти (заповнити) і подати держреєстратору такі документи:

  • заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи (далі — форма 1 );
  • примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників про створення юридичної особи;
  • установчий документ юридичної особи.

 Форму 1 затверджено наказом Мін’юсту України «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 18.11.2016 р. № 3268/5.

Із 16.03.2020 до Закону про держреєстрацію буде внесено зміни, передбачені Законом України від 20.09.2019 р. № 132-IX. Згідно з ними у заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи також зазначатимуть прохання заявника про реєстрацію юридичної особи платником ПДВ і/або обрання спрощеної системи оподаткування, і/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій, а якщо модельний статут є багатоваріантним, — то також редакцію модельного статуту, на підставі якого вона діє.

Тож, очевидно, що форму 1 також буде змінено.

Це — програма мінімум. Іноді можна, та навіть треба, подавати також додаткові документи. Наприклад, заяву про обрання юрособою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційну заяву про добровільну реєстрацію платником ПДВ тощо.

Так от, на практиці, коли бажають створити, скажімо, ТОВ, то вже за сформованим типовим алгоритмом у статуті й у протоколі загальних зборів  прописують відповідні положення про виконавчий орган такої фірми й відображають інформацію про обрання посадової особи, яка керуватиме підприємством. За замовчуванням нею і є директор/керівник.

 Зазвичай рішення загальних зборів учасників/засновників оформлюють протоколами навіть у тому випадку, коли учасник/засновник лише один.

Усі докладні дані про директора вносять до форми 1, заповнюючи поле: «Відомості про керівника юридичної особи».

До слова. Представники держреєстраційних служб у своїх коментарях стверджують: у згаданому вище полі форми 1 потрібно вказувати першу особу підприємства (наприклад, голову правління чи директора). Тобто ту людину, у якої згідно зі статутом є право першого підпису, незалежно від права підпису фінансових документів. Щодо поля «Відомості про фізичних осіб платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у т.ч. підписувати договори тощо», то тут можна вказувати другу особу підприємства (наприклад, заступника директора, який згідно зі статутом підприємства наділений правом підпису фіндокументації). Водночас немає підстав відображати дані про таку особу, якщо право підпису фіндокументації такий заступник директора отримує відповідно до наказу по підприємству чи за дорученням.

Друге. Після подання перелічених вище документів до держреєстратора та після того, як він унесе запис про реєстрацію підприємства до Єдиного держреєстру, директора треба було б правильно призначити на посаду, тобто працевлаштувати. Як це зазвичай відбувається?

Заяву про прийняття на роботу директору писати не потрібно, оскільки його вже обрали на посаду протоколом загальних зборів засновників. Та й у Єдиному держреєстрі вже відображена інформація про те, що саме ця особа і є директором/керівником.

Однак, оскільки директор є найманим працівником підприємства, то з ним на вимогу ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України (даліКЗпП) потрібно укласти трудовий договір або контракт (ч. 4 ст. 65 Господарського кодексу України, даліГКУ).

Третє. Головне, на що слід звернути увагу: наказ або розпорядження про прийняття на роботу працівника треба видавати в обов’язковому порядку. Зокрема й під час укладання з директором трудового договору у вигляді окремого документа. Якщо раніше, до 1 січня 2015 року, у ст. 24 КЗпП ішлося про те, що трудовий договір вважається укладеним і в тому випадку, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник був фактично допущений до роботи, то нині у цій самій статті КЗпП згадано, що однією з обов’язкових умов допуску працівника до роботи є наявність укладеного трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням власника чи вповноваженого ним органу.

Наказ про прийняття на роботу складають самостійно чи використовують типову форму № П-1, затверджену наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489.

У наказі зазначають усі основні умови працевлаштування, зокрема:

  • дату прийняття на роботу найманого працівника, строк прийняття на роботу (якщо йдеться про строковий трудовий договір/контракт);
  • посаду;
  • умови роботи (основна/за сумісництвом);
  • тривалість робочого дня/тижня;
  • посадовий оклад (надбавки, доплати) тощо.

Цікаво, що в реальному житті, наказ про прийняття на роботу директора частенько двічі підписує одна й та сама особа — директор: з одного боку, як представник роботодавця, а з іншого — як найманий працівник.

А ще цікавіше те, що в деяких інстанціях від вас вимагатимуть не лише такий ось дивний наказ про призначення директора директором, а ще й наказ про призначення директора, підписаний учасниками/засновниками чи головою загальних зборів учасників/засновників. І це попри наявність протоколу загальних зборів, у якому останні вже обрали конкретну особу на посаду директора, і даних Єдиного держреєстру, де аналогічно вказана ця сама особа у статусі керівника. Така вимога, наприклад, може надійти від банку під час відкриття рахунка юрособи, хоча при цьому й не зовсім зрозуміло, чим у такому разі керуються представники банку.

Наприклад, у п. 9 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків — резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, передбачено: під час відкриття рахунка в банку представник повинен надати документ, який підтверджує його повноваження. Ми вважаємо, що таким документом може бути протокол загальних зборів про обрання директором підприємства конкретної людини. Або ж, скажімо, відповідна довіреність. Але іноді, як кажуть, простіше зробити, аніж сперечатися.