Передача векселя шляхом індосаменту оподатковується особливим податком
Відповідь на запит редакції
Суть запиту: Чи підлягає обкладенню особливим податком операція з передачі векселя (шляхом індосаменту) від однієї юридичної особи іншій юридичній особі як оплата за поставлений товар (надані послуги, виконані роботи)?
Відповідь на запит: лист Міндоходів від 10.09.2013 р. № 10807/6/99-99-19-04-03-15.
Наш коментар
Як вважають податківці: аналізуючи пп. 213.1.7 ПКУ, контролери підкреслюють, що об’єктом оподаткування є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, під час яких відбувається перехід права власності на цінні папери. Індосамент як раз і посвідчує перехід прав на цінні папери та прав за цінними паперами до іншої особи (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV, далі — Закон про цінні папери), а пп. 213.2.4 ПКУ звільняє від оподаткування операції з видачі, урахування та погашення цінних паперів. Тому видача, урахування та погашення векселя не оподатковуються, а його передача шляхом індосаменту є об’єктом оподаткування (за ставкою 1,5%), оскільки передбачає перехід права власності на цінний папір.
Наша думка: формально, читаючи пп. 213.2.4 ПКУ, передаточний напис (індосамент) не потрапляє до звільнених від оподаткування операцій (видачі, урахування, погашення), оскільки під час індосаменту відбувається передача векселю. Однак виконання індосаменту фактично схоже з емісією векселя. Адже індосанти за цим документом відповідають перед його законним володільцем солідарно із векселедавцем (ч. 1 ст. 5 Закону про цінні папери).
Утім хочемо звернути вашу увагу на такий факт: врахування векселів банками також може відбуватися шляхом індосаменту1.
1 Урахування векселя безоборотне — різновид врахування, за якого пред’явник векселя вибуває з числа зобов’язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом вчинення пред’явником у тексті індосаменту безоборотного застереження (здійснення безоборотного індосаменту) або шляхом передавання банку векселя пред’явником без вчинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий або на пред’явника (п. 1.2 Постанови № 508).
Поняття «урахування векселя» та «врахування векселя» по суті є синонімами. Обидва згадуються в постанові НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 р. № 508 (далі — Постанова № 508).
Суть операції урахування — у кредитуванні клієнта шляхом придбання (отримання в обмін на видані клієнту кошти) банком векселю із дисконтом.
Виходить, що єдина різниця між врахуванням векселю та розрахунком ним з іншим підприємством полягає лише у тому, що за передачу (індосамент) векселя підприємство, яке його передає, отримає не кошти, а товари (роботи, послуги). Сподіваємося, що законотворці з часом виправлять цю несправедливість.
Георгій КЛЯШТОРНИЙ,
бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»