Ремонт і поліпшення основних засобів можуть по-різному відображатися в бухгалтерському та податковому обліку. Які істотні відмінності? І чи впливають вони на податковий облік?
Змінами, внесеними до п. 146.12 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), визначено, що формування витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, з урахуванням встановленого обмеження включається до собівартості реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) або до інших витрат, як і в бухгалтерському обліку.
Водночас потрібно зазначити, 10% ліміт існує тільки в податковому обліку, в той час як у бухгалтерському обліку п.п. 14 ‑ 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» встановлено «свої» правила обліку ремонтів і поліпшень основних засобів. Згідно з названими пунктами у бухгалтерському обліку важливе значення, в першу чергу, має характер проведених ремонтних заходів. У витрати потрапляють лише витрати на ремонт «з підтримання основних засобів у робочому стані», в той час як витрати «на поліпшення» основних засобів, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, а саме їхню модернізацію, реконструкцію, дообладнання тощо, включаються до збільшення первісної вартості об'єкта, тобто капіталізуються.
В будь-яких комбінаціях ремонти та поліпшення матимуть розбіжності в бухгалтерському та податковому обліку (у бухгалтерському обліку, наприклад, можуть включатися до витрат, у той час як у податковому обліку — через перевищення 10% ліміту підлягатимуть амортизації, або ж, навпаки, у бухгалтерському обліку — можуть капіталізуватися (якщо, припустимо, проводяться поліпшення), у той час як у податковому обліку — включатися до витрат, оскільки ще не перевищено 10% ліміт). Хоча в п. 14 П(С)БО 7 зазначено, що первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.
ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька
ГУ Міндоходів в Донецькій області