1 вересня 2013 року запрацювало обмеження на готівкові розрахунки фізосіб із підприємствами та підприємцями, а також з іншими фізособами за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 тис. грн. Нацбанк обґрунтовує таке рішення необхідністю збільшити питому вагу розрахунків у безготівковій формі. Та населення має свій погляд на цей захід, тож шукає законні шляхи, щоб уникнути встановлене обмеження. Що ж, з’ясуймо, наскільки це реально, та розглянемо ситуацію всебічно

Які розрахунки обмежують

Як передбачено п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, та п. 1 постанови НБУ «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» від 06.06.2013 р. № 210 (далі постанова № 210), 150 тис. грн є граничною сумою розрахунків готівкою:

  • фізосіб із підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги);
  • фізосіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню (зрозуміло, здебільшого це стосується договорів із придбання нерухомості).

Зверніть увагу!

Обмеження стосується платежів за вказаними вище договорами, навіть якщо їх було укладено до набрання чинності постановою № 210. На цьому ж наголошує НБУ в листі від 16.08.2013 р. № 11-116/2874/10064 (далі — лист № 11-116)1.

До того ж у листі № 11-116 НБУ роз’яснив, як потрібно здійснювати розрахунки, коли сума перевищує 150 тис. грн. Отже, сплачувати юр­особам/підприємцям за товари (роботи, послуги), вартість яких перевищує граничну суму, потрібно в безготівковій формі «із застосуванням платіжних інструментів, які використовуються для ініціювання переказів, а також шляхом унесення готівкою для подальшого безготівкового зарахування коштів на поточні рахунки отримувачів коштів». Розрахунки фізосіб за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню в сумі понад 150 тис. грн, можна здійснювати шляхом:

  • переказу коштів із поточного рахунка фізособи на поточний рахунок іншої фізособи;
  • унесення та/або переказу коштів на депозит нотаріуса, який далі перераховує кошти покупцеві;
  • відкриття вкладного (депозитного) рахунка на ім’я іншої фізособи;
  • застосування акредитивної форми розрахунків.

Поради хоч і не ексклюзивні, проте цілком слушні. Однак заковика в тому, що, маючи справу з безготівковими розрахунками, зазвичай доводиться сплачувати банківську комісію (за відкриття рахунка, переказ коштів, зняття готівки). Звісно, більшість громадян покупки на суму понад 150 тис. грн, якщо й можуть собі дозволити, то вкрай рідко. Наразі ж, придбаваючи, наприклад, квартиру, додатково, найімовірніше, доведеться "відстібнути" банку комісійні за безготівковий переказ. І сума може сягати від декількох сотень до декількох тисяч гривень — залежно від розміру комісії. Кому ж на рівному місці хочеться віддавати свої кровні? Тож із появою нововведення, як гриби після дощу, почали з’являтися схеми уникнення обмеження на готівкові розрахунки. Розглянемо деякі з них.

Як оплатити готівкою більше ніж 150 тис. грн

Передусім слід звернути увагу на лазівки, які безпосередньо випливають із норм, що встановлюють готівкові обмеження.

Спершу — про розрахунки із СПД за товари (роботи, послуги).

1. Обмеження на розрахунки не діє, якщо платіж не пов’язаний із придбанням товарів (робіт, послуг). Скажімо, фізособа цілком може розрахуватися готівкою за оренду в сумі, що перевищує 150 тис. грн. Те саме стосується розрахунків за договором позики тощо.

До речі!

Ужите в постанові № 210 поняття «товари (роботи, послуги)» породжує низку запитань. Як-от, не зрозуміло, чи можна вважати товарами цінні папери, корпоративні права або разово продані основні засоби. Тож чекатимемо на додаткові роз’яснення від Нацбанку.

2. За домовленістю сторін можна оформити розстрочку платежу, поділивши його на декілька частин. Головне, аби щоденний платіж не перевищував 150 тис. грн.

3. Як ми вже казали, із підприємством (підприємцем) можна розрахуватися шляхом унесення готівки до каси банку для подальшого її зарахування на рахунок отримувача. Такий варіант може виявитися прийнятним, скажімо, у разі придбання авто, якщо в автосалоні є банківська каса. У цьому випадку банківська комісія може й не стягуватися.

Перейдімо до розрахунків між фізособами за договорами, що посвідчують нотаріально. За таких обставин варіантів для маневру менше. Наприклад, оформлення розстрочки платежу тут не врятує, оскільки ключовим критерієм є ціна договору, а не сума щоденного платежу.

У листі № 11-116 Нацбанк чомусь у контексті розрахунків між фізособами не згадав такого способу розрахунків, як унесення готівки до каси банку для подальшого її зарахування на рахунок отримувача. І даремно, на наш погляд, це один із оптимальних способів розрахунку для фізосіб саме в безготівковій формі (п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22). До речі, згадку про нього ви також знайдете в роз’ясненнях НБУ, що розміщені на його офіційному сайті (див. тут). До того ж слід визнати, що такий спосіб розрахунку з об’єктивних причин (передусім із міркувань безпеки) був поширеним і до появи обмеження на готівкові розрахунки.

Існують і витонченіші способи, як оминути ліміт на готівкові розрахунки. Наприклад, укладаючи договір купівлі-продажу нерухомості, продавець і покупець можуть передбачити внесення покупцем застави, виходячи з таких розрахунків: сума застави + ціна договору = продажна вартість нерухомості. Згодом продавець заставу не повертає, посилаючись, скажімо, на порушення покупцем строків оплати за договором купівлі-продажу (ст. 590 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ). За рахунок застави він покриває частину вартості нерухомості, а решту суми, яка за мінусом застави має бути менша, ніж 150 тис. грн, покупець сплатить готівкою як звичайний платіж за договором купівлі-продажу2.

Або ось іще один спосіб — із розряду екзотики: укласти договір фінансової оренди. У кінці строку договору право власності на нерухомість перейде до власника, а сума орендних платежів може перевищувати 150 тис. грн, оскільки оренда — це не купівля-продаж.

Звісно, існують й інші схеми, але маємо попередити: усі вони доволі складні для відносин між двома фізособами, тож потребують залучення юриста. Тому слід зайвий раз замислитися над доцільністю їх застосування. До того ж більшість схем, про які зокрема можна прочитати в мережі Інтернет, насправді сумнівні й мають ознаки так званих удаваних угод (угод, які вчиняють для приховування іншої угоди, яку насправді вчинили — ст. 235 ЦКУ).

Чим загрожує порушення готівкового обмеження

За подібне порушення передбачено санкції лише за ст. 16315 Кодексу України про адміністративну відповідальність. У разі перевищення сум розрахунків готівкою фізосіб–підприємців та посадових осіб юрособи можуть притягти до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі від 100 до 200 НМДГ (від 1700 до 3400 грн). У випадку повторного протягом року порушення особою, яку було піддано адміністративному стягненню, — від 500 до 1000 НМДГ (від 8500 до 17000 грн). Водночас слід звернути увагу на дві речі.

По-перше, відповідальність несе особа, на яку покладено обов’язок здійснювати розрахунки в межах граничної суми. Сторона, яка приймає платежі, відповідальності за перевищення 150 тис. грн не несе. До речі, говорячи про 10-тисячне обмеження, раніше на цьому неодноразово акцентував увагу й Нацбанк — див., наприклад, лист від 08.12.2004 р. № 11-113/4281-12827. Хоча не виключаємо, що нові норми трактуватимуться в іншому ключі: мовляв, відповідати мають обидві сторони (чекатимемо на роз’яснення від податківців як контролюючих органів у цій царині — пп. 20.1.10 ПКУ). Тож суб’єктам господарювання краще уникати перевищення граничних обсягів готівкових розрахунків із фізособами.

По-друге, згаданий вище штраф, як бачимо, до фіз­осіб-непідприємців застосувати неможливо. А беручи до уваги те, що готівкове обмеження в 150 тис. грн стосується лише громадян (не СПД), виходить, що нині прямої відповідальності за порушення саме фізособами ліміту розрахунків немає.

Залишається відкритим питання контролю за дотриманням готівкового обмеження. Досі незрозуміло, хто відстежуватиме порушення. У випадку з нотаріальним посвідченням договору такий обов’язок можна вважати негласно покладеним на нотаріусів. Принаймні, як видно з листа від 29.08.2013 р. № 18-111/10879, так вважає Нацбанк: «Якщо сума договору купівлі-продажу, що укладається між фізичними особами, перевищує 150000 гривень, то нотаріус має здійснювати посвідчення такого договору після того, як переконається, що сторонами дотримано вимогу про проведення розрахунків у безготівковій формі». Однак жодної прямої вимоги законодавства щодо контролю нотаріусами порядку розрахунків між сторонами договору досі немає.

Недотримання вимог НБУ теоретично може загрожувати визнанням угоди недійсною, наслідком якої є двостороння реституція: кожна зі сторін зобов’язана повернути іншій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання угоди. На цьому, зокрема, наголошує Держкомпідприємництва на своєму офіційному сайті. І хоча ми вважаємо такий розвиток подій малоймовірним, усе ж не радимо нехтувати лімітом готівкових розрахунків.

Наостанок завважимо: насправді не такий страшний вовк, як його малюють. Якщо метою обходу готівкового обмеження є мінімізація витрат на оплату комісійних, то, можливо, і не варто надто перейматися. Адже існують банки, які встановлюють безоплатні тарифи на оплату послуг із відкриття рахунків, зняття й переведення коштів.

Ігор БЄЛОВ,

бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»

1 Коментар до листа читайте в газеті № 87 за 2013 рік.

2 Будьте пильними: забезпечення виконання зобов’язання у вигляді завдатку (а не застави) з такою ж метою не спрацює. Завдаток надають у рахунок платежів за договором (ст. 570 ЦКУ), тому його сплата за договором, ціна якого перевищує 150 тис. грн, може бути розцінена як порушення обмеження на готівкові розрахунки.