Життєва ситуація: виникла потреба позичити запаси, через певний час такі самі будуть повернені. Як правило, таке трапляється в разі відсутності в достатній кількості вільних коштів для придбання або ж коли одне підприємство має запаси в залишку та, аби не витрачатися на їх зберігання, із задоволенням їх позичить, щоб зі спливом певного часу отримати такі самі назад. Яким має бути цей договір і як він впливає на бухгалтерський та податковий облік надавача й отримувача товарної позики — далі

Юридичний аспект

Нюансам договору позики присвячено цілий параграф 1 глави 71 Цивільного кодексу України (даліЦКУ). Так, згідно зі ст. 1046 ЦКУ, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність (!) другій стороні (позичальникові) грошові кошти чи інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того ж роду й такої самої якості.

У разі позики запасів предметом договору слугуватимуть речі, визначені родовими ознаками. Відповідно до ч. 2 ст. 184 ЦКУ, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві всім речам того самого роду, і вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, яка має лише родові ознаки, є замінною. Зокрема, до таких можна віднести борошно, зерно, цукор певних сорту й якості, інструменти, приладдя (яке обліковують як товари) однієї марки та моделі тощо. Тобто будь-які запаси, що мають однакові характеристики (зокрема, якість) і які можна виміряти числом (1, 1000, 1,5 тощо), вагою (г, кг, т), мірою (ящики, вагони тощо).

Наприклад, якщо позичали 1 т борошна пшеничного 1-го ґатунку, то повернути повинні 1 т борошна 1-го ґатунку. Зауважте: отримуючи запаси за договором позики, повертати заборгованість коштами, не вносячи у договір змін, не можна. Адже оплату коштами контролери й суди розглядатимуть уже як договір продажу.

Тобто за договором позики позичальник повинен повернути не ті самі запаси, які йому передали, але такі самі, інакше кажучи — такої ж якості й характеристик і в тій самій кількості.

До того ж звертаємо увагу, що в такому випадку вартість запасів не відіграє ролі. Важливі кількість і якість самих запасів. Це особливо вагомий момент у період, коли ціни дуже швидко змінюються. Тож, незалежно від того, що позичальник отримує від позикодавця 1000 одиниць товару за 500,00 грн за одиницю, а придбає його, щоб віддати, за 750,00 грн за одиницю, усе одно позичальник має повернути позикодавцеві 1000 одиниць товару.

У ст. 1048 ЦКУ прописано: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас у цій статті передбачені випадки, коли договір позики вважається безпроцентним:

1) договір укладено між фізособами на суму, яка не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (тобто 850 грн), і він не пов'язаний із провадженням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками;

3) безпроцентність прямо встановлена договором.

Тобто, у разі якщо предметом договору позики є запаси, такий договір буде безпроцентний, звісно, якщо інше не передбачено договором позики.

Щодо форми договору позики, то відповідно до ст. 1047 ЦКУ, якщо позикодавцем є:

  • юрособа договір позики потребує письмового оформлення в усіх випадках, незалежно від суми позики й від того, хто є позичальником. До того ж укладати договори в письмовій формі між юрособами вимагає й ст. 208 ЦКУ;
  • фізособа — письмова форма в разі, коли його сума перевищує 170 грн (не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян).

Отже, юрособи не мають права укладати між собою усні договори, а тому в разі позики товарів (запасів) між юрособами договір обов’язково має бути укладений у письмовій формі.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, які встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦКУ). Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.