Газета № 13 (22) / 2013
Нарікання на недосконалість вітчизняного законодавства лунають чи не щодня. Та значну їх частину слід віднести до недоліків нормотворчої техніки. Ось конкретний приклад. Існує певна галузь регулювання (державна реєстрація прав на нерухоме майно). Парламент приймає профільний закон із цього приводу (Закон про реєстрацію). Переконавшись у його недосконалості, кілька разів уносить до нього зміни, відкладає його набрання чинності, переписує наново та знову вносить зміни. Та й за вісім з половиною років такої «законотворчості» парламенту не вистачило (бажання, часу, фаху, вміння — непотрібне викреслити), аби врегулювати процедуру реєстрації самим законом. Тому в Законі про реєстрацію законодавці передбачили повноваження Уряду затвердити більш конкретну процедуру.