Приватне підприємництво: добірка актуальних відповідей

Приватне підприємництво: добірка актуальних відповідей

Із нагоди Дня підприємця ми підготували для вас добірку найактуальніших матеріалів газети «Інтерактивна бухгалтерія», присвячених діяльності підприємців-єдинників та загальносистемників. У ній ви також віднайдете відповіді на найпоширеніші та цікаві запитання, які надходили на нашу редакційну пошту

Запитання 1. Я фізособа-єдинник, представник групи 2. Маю розрахунковий та картковий рахунки, доходи за якими показую в Книзі обліку доходів. Мій чоловік також має картковий рахунок (обороти за яким жодним чином не показуються в Податковій). Інколи для перерахунку коштів постачальникам я зі свого підприємницького рахунка перераховую кошти на картку чоловіка (за допомогою Приват24, у призначенні платежу вказую «Переведення особистих коштів із такої-то картки на таку-то»). Чи можуть таку транзакцію вважати доходом для чоловіка, відповідно, обкладати ПДФО?

ВІДПОВІДЬ: Кошти, які Ви перераховуєте на картковий рахунок чоловіка, для нього вважаються додатковим благом, відтак включаються до його оподатковуваного доходу. Однак, зважаючи на те що це Ваш чоловік, а отже, член родини фізичної особи першого ступеня споріднення, такий дохід оподатковується за ставкою 0%. Незважаючи на це, фізособа-підприємець є його податковим агентом, таким чином, повинна відобразити цю операцію у формі № 1ДФ. Пояснимо докладніше.

Сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів — це безповоротна фінансова допомога в розумінні ПКУ.

Згідно з пп. «ґ» пп. 164.2.17 ПКУ, суми безповоротної фінансової допомоги вважають доходом платника податку у вигляді додаткового блага, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Правила оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок, прописані в ст. 174 ПКУ. І виходячи з норм п. 174.6, пп. «а» пп. 174.2.1 ПКУ, якщо чоловік отримує кошти на свій рахунок, їх вважають дарунком і оподатковують за ставкою 0%.

Незважаючи на те що описана операція оподатковується за ставкою 0% ПДФО, перерахована сума коштів вважається доходом чоловіка. Отже, відзвітувати за такими нарахованими доходами до Податкової за допомогою форми № 1ДФ — обов’язок фіз­особи-підприємця як податкового агента (п. 51.1, пп. 14.1.180 ПКУ).

Запитання 2. Єдинник на групі 2 зареєстрований у м. Каневі. Чи має він право провадити діяльність в іншому місті (відкрити нову торгову точку)?

ВІДПОВІДЬ: Має, але водночас йому потрібно стати на облік за неосновним місцем обліку (п. 63.3 ПКУ, п. 1.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588).

Крім того, слід пам’ятати, що в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування (яку єдинник повинен подати в разі відкриття нової торгової точки в іншому місті) мають бути вказані всі місця здійснення госпдіяльності (таку ж позицію висловили й податківці в підкатегорії 107.01 ЄБПЗ¹).

А згідно з п. 293.7 ПКУ, у разі здійснення платниками єдиного податку груп 1 і 2 госпдіяльності на територіях більше ніж однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, установлений ст. 293 ПКУ для відповідної групи платників єдиного податку.

Запитання 3. Підприємець на загальній системі оподаткування у квітні 2013 року сплатив ЄСВ за 2012 рік, а місячний дохід у квітні значно нижчий. Як тепер рахувати витрати? Як відняти цю суму під час заповнення декларації за 2013 рік? Рахувати помісячно чи загалом за рік?

ВІДПОВІДЬ: Фізособи — підприємці на загальній систему оподаткування мають право включити до складу витрат як авансові платежі з ЄСВ, так і суму доплати, що виникла за результатами остаточного перерахунку, за умови наявності підтверджуючих документів. Такої ж думки дотримуються й податківці (підкатегорія 104.05 ЄБПЗ).

Без підтвердження факту оплати ЄСВ, фізособа-загальносистемник не вправі визнавати податкові витрати, а тому в описаній ситуації саме у квітні 2013 року підприємець отримує право на податкові витрати (адже оплата відбулася саме у квітні). У Книзі обліку доходів і витрат суму сплаченого ЄСВ відображають у графі 10 «понесені інші витрати, пов’язані з одержанням доходу, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» по факту здійснення оплати.

Фізособи-загальносистемники подають річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, затверджену наказом Мінфіну від 07.11.2011 р. № 1395 (далі — Декларація) і додаток 5 до неї. Таким чином, не слід перейматися про перевищення витрат над доходами квітня, адже ці дані все-одно вирівняються за результатами діяльності 2013 року. Так, звітуючи за 2013 рік, фізособа-загальносистемник відобразить сплачену суму ЄСВ у складі сум графи 6 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» розділу І додатка 5 до Декларації. Ці витрати будуть ураховані під час обчислення суми чистого оподатковуваного доходу (графа 7 розділу 1 додатка 5), а в результаті — і середньомісячного річного оподатковуваного доходу (рядок 01 розділу ІІ додатка 5 до Декларації). Жодного додаткового (помісячного) розподілу витрат робити не потрібно.

Питання 4. Підприємець на єдиному податку групи 3 хоче здавати в оренду нежитлове приміщення. Однак сумарна площа приміщень перевищує 300 м². Чи може він частину приміщень здавати як проста фізособа (зі сплатою ПДФО)?

ВІДПОВІДЬ: Ні, цього робити не можна. Пояснимо. Згідно з пп. 291.5.3 ПКУ, не можуть бути платниками єдиного податку фізособи-підприємці, які надають в оренду нежитлові приміщення (споруди, приміщення) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 м².

У наведеній нормі йдеться не про загальну пло­­щу нерухомого майна, а саме про площу, що здається в оренду. Разом із тим фізособі-єдиннику заборонено здавати частину нежитлового приміщення (у межах 300 м²) як єдиннику, а іншу частину — як загальносистемнику або ж як звичайній фізособі. У такому випадку він втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування. Він може надавати нерухомість в оренду тільки як загальносистемник або фізособа — не суб’єкт господарювання (див. узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом ДПСУ від 20.02.2012 р. № 136).

У разі якщо єдинник порушить згадану норму, його свідоцтво платника єдиного податку підлягає анулюванню (пп. 4 п. 299.15 ПКУ), а з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, він зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів (пп. 5. пп. 298.2.3 ПКУ).

Запитання 5. Як фізособі-підприємцю на єдиному податку групи 2 документально підтвердити походження товару (фруктів), які в подальшому планується реалізувати юрособі на загальній системі. Чи потрібно підтверджувати походження?

ВІДПОВІДЬ: Для єдинників групи 2, на відміну від загальносистемників (п. 177.10 ПКУ), норми, яка б зобов’язала мати підтверджуючі документи щодо походження товару, у главі 1 розділу XIV ПКУ немає.

Проте в листі ДПСУ від 06.01.2012 р. № 432/6/15-2216є та в підкатегорії 107.11 ЄБПЗ податківці натякнули, що документи на товар мають бути в підприємця незалежно від обраної системи оподаткування. Адже п.п. 44.1, 85.4, пп. 16.1.5 ПКУ, що говорять про обов’язкову наявність документів, на підставі яких визначається об’єкт оподаткування, поширюються на всіх платників податків, у тому числі єдинників.

Із такою позицією можна не погоджуватися, аргументуючи це тим, що в п. 44.1 ПКУ мовиться про те, що в платника податків повинні бути первинні документи, пов’язані з обчисленням податків і зборів. Але ж об’єктом оподаткування для групи 2 платника єдиного податку є оподаткований дохід (пп. 1 п. 292.1 ПКУ). На витрати він не зважає. Тому норму п. 44.1 ПКУ можна трактувати лише в розрізі отриманого доходу. До того ж не всі фіз­особи-єдинники ведуть облік витрат, а лише представники груп 3 та 5 — платники ПДВ.

Як наслідок, оскільки витрати не впливають на об’єкт оподаткування єдинника, чи може це означати, що документів, які підтверджують придбання товару у єдинника, може й не бути?

У такому разі не радимо ризикувати, адже податківці в такому випадку можуть застосувати штраф у розмірі подвійної вартості товарів (але не менше 10 НМДГ) за реалізацію не облікованих у встановленому порядку товарів (ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР).

Окрім того, якщо документи на товар відсутні, податківці на практиці іноді воліють визнавати його придбаним у фізособи (див. лист ДПА у Запорізькій області від 01.09.2011 р. № 531/14/17-214). У такому разі єдинник автоматично стає податковим агентом продавця (пп. 14.1.180 ПКУ). Як наслідок — має сплатити суму ПДФО до бюджету й подати форму № 1ДФ. У разі невиконання цих умов йому загрожує штраф у розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та сплаті, а на суму податкового боргу нараховуватиметься пеня (п. 127.1 ПКУ). Проте в цій ситуації потрібно ще довести, що товар придбаний саме у фізособи.

Оскільки наразі Податкова трактує цю ситуацію по-своєму, аби уникнути непорозумінь, усе-таки радимо мати підтверджуючі документи на товар. Якщо йдеться про закупівлю товару в сільгоспвиробника, слід мати форму № 3ДФ, затверджену наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. № 975 (довідка про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку) та закупівельний акт. Ці документи допоможуть уникнути запитань стосовно походження товару, нарахування та сплати ПДФО як податкового агента.

Детальніше про порядок складання закупівельного акту читайте в матеріалі «Закупівельний акт: складаємо разом» газети «Інтерактивна бухгалтерія» № 19 за 2013 рік.