Тарифна політика, яка здійснюється Урядом у сфері житлово-комунальних послуг, змушує ледь не кожного мешканця країни серйозно замислитися про необхідність економного споживання всіх видів ресурсів: води, газу, електроенергії та тепла.

Головна мета — мінімізувати витрати на оплату цих ресурсів. Це і є основним спонукальним мотивом пошуку найефективніших рішень, які б забезпечували реалізацію названої мети.

Нині в засобах масової інформації можна знайти безліч рекомендацій щодо схожих рішень. Більшість із них супроводжуються показниками можливої економії ресурсів при впровадженні, позитивними відгуками людей, які вже застосували ці рішення, позиціями фахівців тощо. Безумовно, це можна тільки вітати. Водночас існує низка засадничих умов енерго- та ресурсозбереження, про які майже нічого не повідомляється в наших ЗМІ.

Передусім про жодну економію ресурсів не йдеться, якщо не дотримано основного принципу енерго- та ресурсозбереження — єдності обліку й регулювання. Інакше кажучи, кожен споживач повинен знати, яку кількість того чи іншого виду ресурсів він споживає, і мати можливість регулювати це споживання. Для обліку використовуються індивідуальні лічильники (водоміри, газові лічильники, електролічильники й теплолічильники), для регулювання — різні регулятори (водопровідні й газові крани, електровимикачі, радіаторні терморегулятори).

Важливою умовою дбайливого витрачання ресурсів є застосування енергоефективних технологій та обладнання. За кожним із напрямів — водопостачання, газопостачання, електро- й теплопостачання — нині існує великий спектр ресурсозберігаючих рішень. Знання та їх обґрунтоване застосування надасть можливість неабияк скоротити споживання всіх видів ресурсів.

І ще один важливий момент — це культура споживання. Споживати ресурси необхідно в мінімально необхідній кількості, не допускаючи їх безконтрольної та необґрунтованої витрати.

Виходячи із двох останніх умов, спробуймо надати практичні поради, які допоможуть скоротити споживання за кожним із видів ресурсів і які широко застосовуються на практиці.

1. Гаряче та холодне водопостачання

Скорочення витрат гарячої та холодної води безпосередньо пов’язане зі справністю запірно-регулюючої арматури, що виключає витік води. Крани, які протікають (навіть якщо протікання незначні (капаючі)), здатні спричинити невиправдану перевитрату води до декількох куб. м/на місяць. Істотно вплинути на скорочення витрати води може застосування спеціальних пристроїв у вигляді розсіюючих насадок на водопровідні крани та змішувачі, а також розсіювачів для душу замість звичайних сіток. Ці пристрої завдяки потраплянню в струмінь води значної кількості повітря здатні забезпечити до 30% економії витрат води.

Необхідно також стежити за раціональним споживанням води: перекривати воду при чищенні зубів, голінні, умиванні, прийнятті душу.

2. Газопостачання

Економія газу переважно пов’язана з типом застосовуваних газових приладів (кухонних плит, водонагрівачів). Пріоритет слід надавати сучасним видам обладнання, які вирізняються мінімальним споживанням газу за рахунок використання спеціальних конструкцій газових пальників. Скажімо, краще застосовувати кухонні плити комбінованого типу, які замість духовки з використанням газу обладнані електричною духовкою.

3. Електропостачання

Сучасні технології надають багато можливостей для економії електроенергії. Передусім це стосується заміни традиційних ламп розжарювання на енергозберігаючі. Неабияк економити допоможе використання побутової техніки класу А за енергоефективністю. Уся побутова техніка, яка продається на ринку України, має обов’язкове маркування за класом енергоефективності. Головним чином маркування здійснюється за сімома класами: від А до G. Своєю чергою, клас А характеризується найнижчим енергоспоживанням, у решти воно зростає зі збільшенням класу. Ба більше, останнім часом з’являється побутова техніка із класом енергоефективності А з плюсом, із двома й навіть трьома плюсами. При цьому — чим більше плюсів, тим менше енергоспоживання такої техніки.

Не останню роль для економії електроенергії відіграє також контроль за її споживанням. Істина «виходячи, вимикайте світло» — має основоположне значення. Окрім того, уся побутова техніка, яка не працює, повинна обов’язково знеструмлюватися, оскільки навіть вимкнена, але підключена до мережі, вона хоч і трішки, але споживає електроенергію.

4. Теплопостачання

Мабуть, найпроблемнішим є забезпечення режиму економії у сфері теплопостачання. Водночас будь-яких технологічних складностей тут немає — усі енергоефективні технології відомі й апробовані на практиці. Однак є ціла низка моментів, які ускладнюють їх застосування. Передусім вони відносяться до складності та великої вартості організації обліку (особливо — поквартирного) теплової енергії.

Як зазначалося, без належного обліку спожитої теплової енергії споживач не зможе відчути результатів заощадження, навіть якщо в нього буде можливість регулювати й зменшувати споживання тепла. Яких би термомодернізаційних заходів ми не вжили — замінили вікна на герметичні з підвищеним опором теплопередачі, утеплили квартиру тощо — усе це не відобразиться на вартості послуг за опалення. Теплопостачальна організація все одно надішле квитанцію на оплату опалення за своїми розрахунками. У такій ситуації самотужки заощадити не вийде. Тут уже необхідні зусилля й бажання всіх мешканців будинку, і добре, якщо створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).

Зважаючи на нинішні реалії, найпростіший алгоритм вирішення проблеми може бути, мабуть, лише такий.

По-перше, слід організувати загальнобудинковий облік споживаної теплової енергії шляхом установки теплолічильника. Це абсолютно не складно. Тим більше що встановлення такого лічильника входить до обов’язків теплопостачальних організацій.

По-друге, необхідно встановити радіаторні терморегулятори на кожен опалювальний прилад (радіатор) у будинку. Це також технічно нескладно, хоча потребує певних матеріальних витрат кожного власника квартири.

Реалізація таких двох заходів уже надає можливість для скорочення теплоспоживання та дозволяє кожному мешканцеві відчути економічний ефект від заощадження у вигляді зменшення платежів за тепло. Щоправда, водночас необхідно дотримуватись основної вимоги — усі мешканці будинку мають активно користуватися регулюванням теплоспоживання своїх квартир. Таку можливість надають радіаторні терморегулятори. Із їх допомогою можна встановлювати бажаний температурний режим у приміщенні в діапазоні від 5 до 26 °С. Так, можна знижувати температуру в нічний час, підтримувати мінімальну температуру в приміщеннях у разі відсутності мешканців у квартирі тощо. І якщо всі мешканці будинку відповідально користуватимуться такими можливостями, це в підсумку позначиться на рахунках з оплати за теплову енергію кожним із мешканців будинку.

Як уже згадувалося, це один із найпростіших способів економії теплової енергії, можливий у наших умовах. Разом із тим можна отримати більш вагомих результатів, якщо, окрім організації загальнобудинкового обліку, замінити застарілий тепловий пункт на сучасніший із погодним регулюванням й автоматикою, яка регулює теплоспоживання будівлі — так званий індивідуальний тепловий пункт (ІТП).

Погодне регулювання в таких ІТП забезпечується спеціальною автоматизованою керуючою системою. Ця система на підставі показань датчика температури зовнішнього повітря зменшує чи збільшує подання теплоносія у внутрішньобудинкову опалювальну мережу. Погодне регулювання надає можливість:

  • оптимізувати теплоспоживання будівлі залежно від стану погоди;
  • уникнути перепалення й недопалення;
  • зменшити залежність споживачів від теплопостачальних організацій.

Окрім того, наявність у складі сучасних ІТП спеціальних засобів автоматики та відповідного програматора дозволяє не лише контролювати витрату теплової енергії, а й керувати ним. Таким чином, з’являється можливість:

  • регулювати температуру теплоносія у внутрішньобудинкових опалювальних мережах;
  • регулювати температуру гарячої води в системі гарячого водопостачання;
  • збільшувати або зменшувати витрату теплової енергії за годинами доби;
  • задавати необхідні параметри тиску в системі, які унеможливлюють аварійні ситуації.

Заміна застарілих теплових пунктів на сучасніші ІТП, безумовно, потребує чималих коштів. Разом із тим цей захід дозволяє економити до 30% теплової енергії, а вкладені в заміну кошти окупляться за один-два опалювальні періоди.

Описані вище заходи дозволяють власникам квартир заощадити теплову енергію та скоротити розмір оплати за її споживання. Однак розмір оплати не відображатиме реального теплоспоживання кожної конкретної квартири й зусиль кожного власника щодо економії теплової енергії. Він буде однаковим для всіх мешканців будинку, незалежно від того, хто більше чи менше її заощаджував. Для того щоб остаточно вирішити цю проблему, необхідно організувати поквартирний облік споживання теплової енергії. У поєднанні з регулюванням за допомогою радіаторних терморегуляторів це надасть можливість точно визначати фактичне теплоспоживання кожної квартири та справедливу оплату за нього.

Організація поквартирного обліку спожитого тепла — мабуть, одна із найскладніших проблем житлового фонду. Вона вирішується просто, якщо в кожній квартирі є одне теплове введення — тоді теплолічильник установлюється на цьому введенні. На жаль, такого майже не трапляється в нинішніх житлових будинках. Можна встановити теплові лічильники на кожен опалювальний прилад, але це надто витратний захід, оскільки кожен лічильник обійдеться недешево.

У наших умовах найпростішим рішенням було б використання недорогих приладів — розподільників витрат на опалення, які встановлюються на кожному опалювальному приладі. Не будучи лічильниками теплової енергії, вони дозволяють визначити частку спожитого тепла кожним опалювальним приладом. Знаючи загальне теплоспоживання будівлі, нескладно обчислити теплоспоживання кожної квартири. Для цього розроблені спеціальні розрахункові комплекси.

Аналогічна система поквартирного обліку доволі поширена в багатьох європейських країнах і показала високу ефективність. Упровадження подібної системи в Україні потребує певних організаційних зусиль і підготовки відповідних фахівців. Проте все це не так складно, як здається на перший погляд. Водночас без вирішення завдання організації поквартирного обліку теплової енергії надто складно говорити про реальне енергозбереження в галузі теплопостачання.

У цьому матеріалі ми спробували надати низку практичних порад, як економити ресурси в житлово-комунальній сфері. Сподіваємося, вони будуть корисні нашим читачам.

За матеріалами компанії «Данфосс ТОВ»

На інформаційному порталі для співвласників багатоквартирних будинків Ви знайдете більше інформації щодо:

  • вибору форми управління багатоквартирним будинком;
  • оформлення договірних відносин із постачальниками послуг;
  • отримання державної підтримки на здійснення енергоефективних заходів;
  • створення й організації діяльності ОСББ.