Як сплачувати рентну плату за воду, яку одночасно використовують у виробничих і санітарно-гігієнічних цілях

Як сплачувати рентну плату за воду, яку одночасно використовують у виробничих і санітарно-гігієнічних цілях

Чи є платником рентної плати за спеціальне використання води підприємство, якому воду постачає інше підприємство згідно з договором? Якщо так, то яким чином розділяти воду, використану для санітарно-гігієнічних і виробничих потреб? Фактичний облік споживання води ведеться в журналі обліку водокористування, лічильників немає. Чи потрібно сплачувати рентну плату в подвійному розмірі?

ВІДПОВІДЬ: Якщо укладено договір про водопостачання, підприємство-споживач є платником рентної плати за спеціальне використання води. Оскільки вода використовується не тільки для санітарно-гігієнічних і питних потреб, але й у виробництві, сплачувати потрібно за весь обсяг спожитої води. У разі відсутності лічильника, найімовірніше, рентну плату доведеться вносити в подвійному розмірі. Далі — розлогіше.

Стосовно платників рентної плати. Згідно із п. 255.1 ПКУ, платниками рентної плати за спеціальне використання води є водокористувачі — суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, які використовують воду, отриману шляхом забору з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі).

Як передбачено пп. 255.11.2 ПКУ, рентна плата обчислюється виходячи із фактичних обсягів використаної води (у т.ч. отриманої від інших водокористувачів) з урахуванням втрат води в системах водопостачання, установлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів. Водночас за обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на постачання води, рентна плата обчислюється та сплачується таким водокористувачем-постачальником. Тож у цьому випадку, якщо відповідний договір усе-таки укладено, ваше підприємство як вторинний водокористувач є платником рентної плати за спеціальне використання води.

Також зверніть увагу: окремим документом дозвіл на спеціальне водокористування для вторинних водокористувачів не оформлюється. Такий дозвіл оформлює лише первинний водокористувач. Вторинні водокористувачі сплачують рентну плату за спеціальне використання води виходячи із фактичних обсягів використаної води та встановлених у дозволі первинного водокористувача лімітів. Тобто фактично дозволом на спеціальне водокористування для вторинних водокористувачів є встановлений у дозволі первинного водокористувача-постачальника ліміт використання води й відведення стічних вод абонентами та договір між ними. Таку саму думку висловлено в листі Мінприроди від 15.03.2011 р. № 5515/16/10-11-МП. Аналогічної позиції дотримуються й податківці — див., зокрема, лист ДПСУ від 04.05.2012 р. № 7694/6/15-2116¹.

Стосовно оподатковуваних обсягів води. Спеціального механізму, який би дозволив відокремити обсяги води, використаної для неоподатковуваних санітарно-гігієнічних потреб, від обсягів води, які йдуть на виробничі потреби, ні ПКУ, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено. Ба більше, із п. 255.2 ПКУ випливає, що в разі використання суб’єктом господарювання води водночас як для виробничих, так і для питних і санітарно-гігієнічних потреб, він є платником рентної плати за спеціальне використання води за весь обсяг фактично використаної води. Нагадаємо зміст п. 255.2 ПКУ:

 «Не є платниками рентної плати за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, у межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку (виділено нами. — Прим. авт.)».

До речі, податківці дотримуються аналогічної думки — див. у категорії 121.06 системи «ЗІР» на офіційному сайті ДФС відповідь на запитання: «Що є підтвердженням факту використання води СГ виключно для власних питних і санітарно-гігієнічних потреб».

Стосовно обліку споживання води. Як передбачено пп. 255.11.10 ПКУ, обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показниками вимірювальних приладів (лічильників). У разі відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалістю роботи агрегатів, обсягом виробленої продукції чи наданих послуг, витратою електроенергії, пропускною спроможністю водопровідних труб за одиницю часу тощо). Для обліку використання води є типові форми:

• ПОД-11 «Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями»;
• ПОД-12 «Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами»;
• ПОД-13 «Журнал обліку якості зворотних вод, що скидаються».

Усі ці форми, а також указівки стосовно їх застосування й заповнення затверджено наказом Держкомстату від 27.07.1998 р. № 264.

Водночас зауважимо: у разі відсутності вимірювальних приладів, якщо є можливість їх установлення, рентна плата сплачується в подвійному розмірі. Умова про можливість² установлення вимірювальних приладів є доволі суб’єктивною. Тож постає запитання: як обґрунтувати технічну (не-)можливість установлення лічильників?

Податківці на запитання: «Який орган має право надавати висновок про можливість установлення вимірювальних приладів у СГ із метою обчислення збору за спеціальне використання води в двократному розмірі?», у підкатегорії 521.06 «ЗІР» відповідали таке:

 «Повноваження щодо визначення можливості встановлення вимірювальних приладів надано Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. У разі надання зазначеним Міністерством платнику збору за спеціальне використання води висновку щодо можливості встановлення вимірювальних приладів, то такий платник сплачує збір у двократному розмірі».

І хоча в системі «ЗІР» ця відповідь позначена як «актуальна до 01.01.2015 р.», вона, по суті, зберігає актуальність дотепер, оскільки після трансформування збору за спеціальне використання води в рентну плату за спеціальне використання води відповідні норми в ПКУ залишилися без змін. Зокрема, п. 326.10 ПКУ (у редакції до 01.01.2015 р.) також передбачав подвійну сплату водного збору «у разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує».

З огляду на таку відповідь, можна зробити висновок: у разі якщо міністерського висновку стосовно можливості встановлення вимірювальних приладів немає, сплачувати рентну плату в подвійному розмірі також не треба. Але оскільки контролери у 2015 році не надавали актуальних роз’яснень про нарахування рентної плати в разі відсутності вимірювальних приладів згідно із пп. 255.11.10 ПКУ, щоб уникнути різночитань у майбутньому, рекомендуємо звернутися за письмовою податковою консультацією відповідно до ст. 52 ПКУ.