Керівництво організації дозволило керівникам відділів сплачувати вартість мобільного зв’язку співробітникам у межах 700 грн. Послуги зв’язку надаються за договорами з мобільними операторами. Один із керівників виявив бажання отримувати компенсацію вартості телефонних розмов на зарплатну картку, оскільки іноді, перебуваючи у відрядженнях за межами України, оплачуються послуги роумінгу, а це вже перевищення встановленого ліміту.
Чи вважатиметься оплата мобільного зв’язку додатковим благом для співробітників (у т.ч. при отриманні компенсації на зарплатну картку)? Які мають бути підтверджуючі документи? Які податки слід сплатити?
ВІДПОВІДЬ: Не завжди оплата мобільних розмов для працівників підприємства буде для них додатковим благом. ДФС у підкатегорії 103.02 системи «ЗІР» дійшла висновку, що вартість послуг мобільного зв’язку НЕ розглядається як додаткове благо працівників і НЕ обкладається ПДФО та військовим збором у разі дотримання таких вимог:
- працівники здійснюють виробничі телефонні розмови за наявності відповідних документів, що підтверджують використання мобільного зв’язку лише у виробничих цілях;
- мобільні телефони, із яких відбуваються дзвінки, перебувають на балансі підприємства.
Щодо документального оформлення, для неутримання ПДФО та військового збору, на думку ДФС, повинен бути такий пакет документів:
- угода про надання послуг мобільного зв’язку;
- список працівників, які забезпечуються мобільними телефонами у зв’язку з виробничою необхідністю;
- розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв’язку абоненту, у яких відображаються час переговорів і номер адресата, а також вартість розмов (послуга з так званої «деталізації рахунка») тощо.
Зазначеного пакета документів достатньо для того, аби оплата виробничих телефонних розмов працівників не обкладалася ПДФО та військовим збором.
У цій ситуації телефони належать співробітникам, тож вартість дзвінків для працівників вважатиметься отриманим у негрошовій формі додатковим благом, яке обкладається ПДФО за ставкою 18% із застосуванням натурального коефіцієнта з п. 164.5 ПКУ та військовим збором — за ставкою 1,5% (без застосування коефіцієнта). Оскільки йдеться про дохід у негрошовій формі, такий дохід не є базою нарахування ЄСВ згідно зі ст. 7 Закону про ЄСВ.
Щодо отримання компенсації вартості телефонних розмов на зарплатну картку, зауважимо: у разі якщо така компенсація передбачена колективним (трудовим) договором, то вона з метою оподаткування вважається заробітною платою, а отже, обкладається ПДФО за ставкою 18 %, військовим збором — за ставкою 1,5% і ЄСВ (ставка залежить від класу професійного ризику).
У разі якщо така компенсація НЕ передбачена колективним (трудовим) договором, для працівника (із метою оподаткування), вона вважатиметься додатковим благом, отриманим у грошовій формі (пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ), і, відповідно, обкладатиметься ПДФО за ставкою 18% та військовим збором — за ставкою 1,5%. Окрім того, податківці напевно наполягатимуть і на нарахуванні ЄСВ на суму компенсації, прирівнюючи її до зарплати. Усе через те, що згідно з пп. 5 п. 3 р. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітних плат й інших заохочувальних і компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5). А відповідно до пп. 2.3.4 Інструкції № 5, інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири й найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети й журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством), входять до фонду оплати праці як інші заохочувальні й компенсаційні виплати.
Отже, оплата працівникам підприємства вартості розмов мобільними телефонами, котрі не перебувають на балансі підприємства, вважається для таких працівників додатковим благом, отриманим у негрошовій формі, і підлягає обкладенню ПДФО та військовим збором. Компенсація вартості телефонних розмов у вигляді перерахування на зарплатну картку підлягає обкладенню ПДФО, військовим збором, а також ЄСВ.
Редакція газети
«Інтерактивна бухгалтерія»