Ліквідація підприємства: коли припиняти сплату авансових  внесків із податку на прибуток

Наше підприємство в І кварталі 2013 року визнали банкрутом (є рішення суду), але ліквідуватимемося ми в ІІІ кварталі 2013 року. З 01.04.2013 р. ми припинили вести фінансово-господарську діяльність. Чи можна нам не сплачувати авансових внесків із податку на прибуток? Якщо так, тоді з якого саме періоду: з дати визнання нас банкрутом чи дати остаточної ліквідації?

ВІДПОВІДЬ: Процес ліквідації не звільняє підприємство від сплати  авансових внесків із податку на прибуток, адже бухгалтерський і податковий облік на підприємстві ведеться до моменту його виключення з Державного реєстру України та зняття з податкового обліку. Тому підприємство має платити до «останнього подиху», а саме до подання остаточного ліквідаційного балансу. Далі пояснімо деталі.

Згідно з п. 57.1 Податкового кодексу України (даліПКУ), платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи за 2012 рік не перевищують 10 млн грн) повинні щомісяця сплачувати авансовий внесок із податку на прибуток у порядку та в строки, установлені для місячного податкового періоду без подання податкової декларації. Для сплати в січні – лютому 2013 року  нарахований податок на прибуток ділиться на 9, у березні 2013 року – лютому 2014 року — ділиться на 12 (п. 57.1, п. 2 підрозділу 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Міндоходів України в листі від 22.04.2013 р. 1291/6/99-99-19-03-02-15 (далілист № 1291/6/99) зазначило, що незалежно від кількості місяців, протягом яких провадилася діяльність, застосовується загальний алгоритм розрахунку авансових внесків із податку на прибуток, що наведено вище. Це цілком відповідає законодавству, адже підприємство зобов’язано сплачувати авансові внески з податку на прибуток, які розраховані за показниками минулорічної декларації з податку на прибуток (тобто за 2012 рік). Водночас треба пам’ятати про виняток в п. 57.1 ПКУ. Згідно з ним, якщо платник податку, котрий сплачує авансовий внесок, за підсумками І кварталу звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінзвітність уже за І квартал. Такий платник податку авансових внесків у ІІ–ІV кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов’язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому ПКУ. У нашому ж випадку підприємство в І кварталі 2013 року задекларувало прибуток, тож йому не уникнути сплати авансових внесків із податку на прибуток.

Загалом підставами для припинення податкового обов’язку платника податку (обов’язку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку) є, зокрема, його ліквідація (п. 36.1, пп. 37.3.1 ПКУ). Якщо платник податку ліквідується, останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації (пп. 152.9.3 ПКУ). Суб’єкт господарювання вважається ліквідованим із дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності (ч. 2 ст. 104  Цивільного кодексу України (даліЦКУ), пп. 11.11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну України від 09.12.2011 р. № 1588 (даліПорядок № 1588)). Згідно з п. 7 ст. 59 Господарського кодексу України (даліГКУ), такий запис уноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу та подання головою ліквідаційної комісії або вповноваженою ним особою документів для проведення держреєстрації припинення юрособи в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (даліЗакон №755).

Тобто, здавалося б, юрособі треба сплачувати авансові внески з податку на прибуток до дати внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Проте спеціалісти Міндоходів у листі № 1291/6/99 зазначили, що підприємство, яке підпадає під дію п. 57.1 ПКУ та розпочало процедуру ліквідації, повинно припинити сплачувати авансові внески у звітному місяці, у котрому подано ліквідаційний баланс.

Пригадаємо, коли ж саме подається зазначений баланс. Як відомо, господарський суд після визнан­ня підприємства банкрутом призначає судовим рішенням ліквідатора — фізособу, який організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII (даліЗакон № 2343), ч. 3 ст. 105  ЦКУ). Така особа після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юрособи, яка ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог і результат їхнього розгляду. Затверджують такий баланс учасники юрособи, суд або орган, що прийняв рішення про ліквідацію юрособи (ч. 8 ст. 111 ЦКУ).

Уже після завершення всіх розрахунків із кредиторами ліквідатор складає остаточний ліквідаційний баланс. Достовірність і повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені в установленому законодавством порядку з обов’язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб’єкт господарювання (ч. 5 ст. 60 ГКУ).

Потім ліквідатор подає ліквідаційний баланс до господарського суду разом зі звітом. Господарський суд, у свою чергу, заслухавши звіт ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів, виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (ч. 1 ст. 46 Закону № 2343). Далі ліквідатор подає ліквідаційний баланс до органів державної податкової служби (ч. 11 ст. 111 ЦКУ).

Зауважимо!

До обов’язків ліквідатора належить і забезпечення подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юрособи в установлений законом строк (ч. 14 ст. 111 ЦКУ). І хоча в ст. 36 Закону № 755 серед документів, які ліквідатор подає держреєстратору, немає ліквідаційного балансу, натомість є довідка відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів (форма № 22-ОПП), яку можуть і не надати через неподання ліквідаційного балансу до органу державної податкової служби (пп. 7 пп. 11.9.1 Порядку № 1588). Тобто процедура ліквідації може загальмувати за декілька кроків до закінчення через неподання до органанів податкової служби остаточного ліквідаційного балансу.

Спеціалісти Міндоходів, зазначаючи в листі №1291/6/99, що підприємство повинно припинити сплачувати авансові внески у звітному місяці, у якому подано ліквідаційний баланс, не уточнили, про подання якому органу ліквідаційного балансу йдеться. Беручи до уваги все сказане вище, вважаємо, що вони все ж таки мали на увазі місяць, під час якого остаточний ліквідаційний баланс подано саме до них. Таким чином, підприємство, що ліквідується, законно звільняється від сплати авансових внесків із податку на прибуток із місяця, під час якого ліквідаційний баланс подано до органів державної податкової служби.

До того ж слід зауважити: в листі № 1291/6/99 зазначено, що «нараховані таким платником авансові внески враховуються у зменшення задекларованих зобов’язань у ліквідаційній декларації з податку на прибуток, що подається платником на відповідну дату звітного року». Визначення «ліквідаційної декларації» законодавство не містить. Проте згідно із ч. 10 ст. 111 ЦКУ, ліквідатор до моменту затвердження ліквідаційного балансу складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Гадаємо, що саме таку звітність із податку на прибуток податківці й називають ліквідаційною декларацією, яку слід подати, виходячи із ч. 10 ст. 111 ЦКУ, до затвердження остаточного ліквідаційного балансу. Адже потім, як ми зазначали вище, підприємство буде ліквідовано — унесено до державного реєстру запис про припинення його діяльності. До того ж податківці в підкатегорії 135.02 ЄБПЗ1 зазначили, що ліквідатор повинен подати податкову декларацію до органу ДПС за основним місцем обліку або за неосновним місцем обліку за звітний період, на який припадає дата такої ліквідації (у тому числі, якщо ліквідація припадає на середину звітного періоду), у встановлені ПКУ строки.

Підсумуємо

Підприємство — платник авансових внесків із податку на прибуток, що не здійснює госпдіяльності та розпочало процедуру ліквідації, має нести тягар сплати авансових внесків аж до місяця, у якому подано ліквідаційний баланс до органів податкової служби. Слід також пам’ятати, що перед затвердженням такого ліквідаційного балансу ліквідатор повинен подати до них і декларацію з податку на прибуток, у якій нараховані авансові внески враховуються в зменшення задекларованих зобов’язань із податку на прибуток.

Анастасія НЄВСКАЯ,

бухгалтер-експерт
«Інтерактивної бухгалтерії»

1 Єдина база податкових знань. Розміщена на офіційному сайті Міндоходів України — www.minrd.gov.ua.