Як відомо, не помиляється лише той, хто нічого не робить. Для фахівців фінансово-економічних служб, які регулярно проводять банківські операції, помилкові платежі — не дивина, а буденна «штатна» ситуація. Тож у нашій консультації розглянемо обліково-податкові наслідки таких огріхів і можливі шляхи їх виправлення
Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), грошові кошти, безпідставно набуті будь-якою особою, мають бути повернені їх належному власнику.
Це загальне «канонічне» правило, а за детальнішою інформацією слід звертатися до інших нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі — Закон № 2346), Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі — Інструкція № 22).
Терміни
Помилковий переказ — це рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми в готівковій формі (п. 1.24 Закону № 2346);
Неналежний переказ — рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій або майновій формі (п. 1.24 Закону № 2346);
Неналежний отримувач — особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (п. 1.23 Закону № 2346);
Неналежний платник — особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів (п. 1.32 Закону № 2346).
З огляду на наведені визначення, а також зважаючи на приписи ст. 1071 ЦКУ та п. 32.3 Закону № 2346, згідно з якими списання банками коштів із рахунків клієнтів здійснюють на підставі розпоряджень останніх, винуватцем помилкового (неналежного) платежу може стати будь-хто: банківська установа, платник коштів чи навіть їх одержувач (стягувач).
Власне, від особи-винуватця помилкових перерахувань коштів залежить і механізм їх повернення «постраждалій» стороні. Тож, розгляньмо всі випадки окремо.
Помилковий переказ із вини банку
Причиною в такому випадку можуть бути різні фактори. Наприклад, операціоніст банку може припуститися помилки в платіжних реквізитах отримувача або платника коштів, завищити (занизити) суму переказу, некоректно зазначити призначення платежу.
Проте загалом усе зводиться до двох варіантів:
1) помилкове зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача;
2) помилкове списання коштів із рахунка неналежного платника.
У разі здійснення помилкового переказу на рахунок неналежного отримувача банк-порушник повинен негайно після виявлення помилки компенсувати належному одержувачу повну суму переказу за власний кошт (ст. 1073 ЦКУ, пп. 32.3.1 Закону № 2346, п. 2.36 Інструкції № 22). Якщо цього не зробити, отримувач, якому призначалися кошти, може вимагати від банку перерахування основної суми платежу та пені в розмірі 0,1% від суми простроченого переказу за кожен день прострочення (але не більш ніж 10% суми переказу). Крім того, якщо з провини банку в платника податків виникне податковий борг, останнього звільняють від сплати штрафних санкцій та пені. Водночас увесь тягар «податкової» відповідальності покладається на плечі фінансової установи (п. 129.6 ПКУ).