Розпочнімо з того, що суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг (далі — торговельна діяльність), установлювати спеціальні платіжні засоби (або, інакше кажучи, платіжні термінали) зобов’язує п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833 (далі — Порядок № 833).
Законодавство визначило такі вимоги: згадані вище суб’єкти господарювання (у т.ч. суб’єкти малого підприємництва) зобов’язані приймати спеціальні платіжні засоби для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) у разі, якщо вони одночасно (п. 1 постанови «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» від 29.09.2010 р. № 878, далі — Постанова № 878):
- провадять торговельну діяльність у населених пунктах із чисельністю населення від 25 тис. осіб і більше;
- відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО).
Тож, постає питання: чи поширюються на фізосіб-підприємців, платників єдиного податку вимоги Постанови № 878, беручи до уваги те, що вони звільнені від обов’язку застосовувати РРО (п. 6 ст. 9 Закону про РРО)?
Принагідно зазначимо: не всі єдинники звільнені від «тягара» РРО, оскільки до виключного кола таких осіб потрапили спочатку продавці технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а з 2019 року — лікарських засобів і виробів медичного призначення.
Щодо цього позиція фахівців Мінекономрозвитку України така: чинним законодавством не встановлено обов’язку використовувати електронні платіжні засоби для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) суб’єктами господарювання, які не застосовують РРО, — див. лист Мінекономрозвитку України від 07.05.2013 р. № 3502-06/16081-12. Погоджуються з нею й податківці — див. лист Міндоходів від 29.04.2013 р. № 2397/5/99-99-18-05-16.