Документи на товар: чи потрібно їх мати підприємцю, який займається виїзною торгівлею

Я — приватний підприємець, займаюся виїзною торгівлею. Під час проведення документальної виїзної перевірки мене оштрафували податківці, оскільки бракувало документів на товар, що реалізується. Чи обов’язково повинні бути документи на такий товар та чи правомірні дії податківців?

ВІДПОВІДЬ: Документи на товар, які підтверджують його придбання, мають знаходитися в підприємця, що реалізує цей товар. А ось чи існують якісь особливі правила під час здійснення виїзної торгівлі та чи залежить це від обраної системи оподаткування, проаналізуймо далі.

Чи впливає вибір системи оподаткування на необхідність мати первинні документи на товар?

Передусім зауважимо, що в ПКУ не передбачено спеціальних норм для оподаткування діяльності, пов’язаної із виїзною торгівлею. Тому для відповіді на порушене запитання слід користуватися загальними положеннями Кодексу.

Згідно з абз. 1 п. 44.1 ПКУ, платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат й інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування на підставі первинних документів. Тобто будь-яка операція повинна бути підкріплена первинними документами.

Більше того, відповідно до пп. 16.1.5 та п. 85.4 ПКУ податкова служба під час перевірок має право вимагати первинні документи, а платник податків повинен їх надавати на належним чином оформлену письмову вимогу.

Однак обов’язково мають бути документи саме на товар, що реалізується, адже в усіх зазначених вище нормах ідеться про первинні документи для визначення об’єкта оподаткування. А залежно від обраної системи оподаткування він може визначатися по-різному (може враховувати витрати, або й ні). У цьому контексті розглянемо загальну та спрощену системи оподаткування, на яких може працювати підприємець, і його обов’язок мати документи на товар.

Документи на товар для загальносистемників

Із суб’єктами господарювання на загальній системі оподаткування все доволі просто. Для них чорним по білому написано: «фізособи-підприємці зобов’язані мати підтверджуючі документи щодо походження товару» (абз. 1 п. 177.10 ПКУ).

Документи на товар також потрібні й для визначення об’єкта оподаткування, адже загальносистемники обліковують як доходи, так і витрати (п.п. 177.2, 177.4 ПКУ).

До того ж фізособи-підприємці, що обрали загальну систему оподаткування, заповнюють Книгу обліку доходів і витрат за формою затвердженою наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481 (далі — Книга). Відповідно до п. 1 згаданого нормативного акта, унесення даних до Книги здійснюється на підставі первинних документів. Саме тому загальносистемник зобов’язаний мати документи на товар!

Зверніть увагу!

Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів із дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання — зпередбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ПКУ).

Документи на товар для єдинників

Для єдинників, на відміну від загальносистемників, норми, яка б зобов’язала мати підтверджуючі документи щодо походження товару, у главі 1 розділу XIV ПКУ немає.

Утім це не означає, що їх не повинно бути взагалі. Так, у листі ДПСУ від 06.01.2012 р. № 432/6/15-2216є та в підкатегорії 107.11 «ЗІР» податківці натякнули, що документи на товар мають бути в підприємця незалежно від обраної системи оподаткування. Оскільки норми про обов’язкову наявність документів, на підставі яких визначається об’єкт оподаткування, тобто п.п. 44.1, 85.4, пп. 16.1.5 ПКУ, мають загальний характер, відповідно, поширюються на всіх платників податків.

В свою чергу, у ст. 296 ПКУ щодо ведення обліку і складення звітності єдинниками — ані слова про обов’язок вести та зберігати первинні документи. Посилання податківцями на ст. 44 ПКУ, на думку ВАСУ, є необґрунтованим, оскільки дана норма є загальною. Положення ж ст. 296 ПКУ є спеціальними для платників єдиного податку, а тому підлягають переважному застосуванню (див. Ухвала ВАСУ від 19.11.2013 р. № К/800/22104/13).

До того ж, посилаючись на норми п. 44.1 ПКУ, контролери закривають очі на одну важливу деталь. В абз. 1 цієї норми ПКУ зазначено, що в платника податків повинні бути первинні документи, на підставі яких визначається об’єкт оподаткування.

Як відомо, виходячи зі ст. 292 ПКУ, для єдинника об’єктом оподаткування є дохід. На витрати він не зважає. Тому норма п. 44.1 ПКУ може розглядатися лише в розрізі отриманого доходу. Окрім того, не всі фізособи-єдинники ведуть облік витрат, а лише представники груп 3 та 5 — платники ПДВ зазначають їх у Книзі обліку доходів і витрат за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 15.12.2011 р. № 1637.

Оскільки витрати не впливають на об’єкт оподаткування єдинника, чи може це означати, що документів, які підтверджують придбання товару, у єдинника може й не бути?

Не радимо вам ризикувати, адже податківці можуть визнати товар без документів як безоплатно отриманий і «попросити» включити його суму в дохід єдинника відповідно до п. 292.3 ПКУ.

Хоча, з іншої сторони, для цілей оподаткування єдиним податком безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку (абз. 2 п. 292.3 ПКУ). Тому, на нашу думку, немає письмового договору — відповідно немає бути визнання безоплатно отриманих товарів.

Також контролери можуть застосувати штраф у розмірі подвійної вартості товарів (але не менше 10 НМДГ) за реалізацію не облікованих у встановленому порядку товарів (ст. 20 Закону про РРО 1). Та єдинники не зобов’язані вести облік товарних запасів (лист Мін’юсту від 19.05.2010 р. № 6091-0-4-10-20, лист Держпідприємництво від 29.12.2009 р. № 16277), відповідно штраф за ст. 20 Закону про РРО не має їм загрожувати. Хоча, зауважимо, податківці притримуються протилежної думки (листи ДПАУ від 03.03.2009 р. № 4364/7/23-7017/159, від 25.12.2009 р. № 28923/7/23-7017/1485). Тому відстоювати свою позицію найімовірніше доведеться в суді.

Окрім того, податківці наполягають, якщо документи на товар відсутні, це означає, що підприємець купив його у фізособи (див. лист ДПА у Запорізькій області від 01.09.2011 р. № 531/14/17-214), а тому автоматично стає податковим агентом продавця (пп. 14.1.180 ПКУ). Як наслідок — має сплатити суму ПДФО до бюджету й подати форму № 1ДФ 2. Не зробивши цього, йому загрожує штраф у розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та сплаті, а на суму податкового боргу нараховується пеня (п. 127.1 ПКУ). Проте, звісно ж, потрібно ще довести, що товар придбаний саме у фізособи.

І хоча мінфінівці для єдинників — неплатників ПДВ зазначили у своєму листі від 29.02.2012 р. б/н, що: «Кодексом… не передбачена вимога обов’яз­ковості здійснення записів у Книзі на підставі первинних документів», на думку автора, не варто ходити по лезу ножа, поки представники Податкової трактують таку ситуацію по-своєму.

Де повинні зберігатися документи на товар?

Розглядаючи це питання, ми говоримо про виїзну торгівлю, тому цілком логічно, що виникає потреба з’ясувати: чи повинні документи на товар зберігатися безпосередньо на місці продажу?

Відразу зазначимо, що контролери й тут притримуються фіскальної позиції, посилаючись знову на штраф за ст. 20 Закону про РРО, однак цього разу за реалізацію товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання. Ми ж притримуємося позиції, що обов’язку для підприємців зберігати документи на товар у місці його продажу немає. І це підтверджує судова практика.

Положеннями ст. 6 Закону про РРО передбачено, що облік товарних запасів підприємцем ведеться в порядку, визначеному чинним законодавством, а юрособою — у порядку, визначеному відповідним П(С)БО. Чинним законодавством не встановлений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації для фізичних осіб — підприємців. Тому штрафні санкції контролерів із цього приводу є необґрунтованими (див. Ухвалу ВАСУ від 08.08.2013 р. № К/9991/14565/11). Отже, головне, щоб такі документи були!

Зауважимо!

Податківці радять підприємцям-загальносистемникам забезпечити наявність на торговому місці таких документів (підкатегорія 104.01 «ЗІР»):

  • книги обліку доходів та витрат;
  • книги обліку розрахункових операцій;
  • виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб — підприємців;
  • торгового патента, ліцензії;
  • свідоцтва платника ПДВ (у разі якщо суб’єкт господарювання зареєстрований платником ПДВ);
  • трудових угод з найманими працівниками (у разі використання найманої праці).

Як бачимо, серед них немає документів на товар. Вважаємо, що і підприємцям-єдинникам також варто дослухатися до роз’яснень контролерів.

Зверніть увагу, що податківці, які здійснюють перевірку, не мають права вимагати від підприємця сертифікати якості чи інших документів, що підтверджують якість і безпеку товару, оскільки вони не є документами, які впливають на визначення об’єкта оподаткування (п. 85.4 ПКУ).

Чи потрібно мати документи на товар за правилами торгівлі?

Відповідь на це питання однозначна — потрібно. Адже згідно з п. 28 Правил № 369 3, у працівників пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі (у т.ч. осіб, які займаються виїзною торгівлею) із собою мають бути підтверджуючі документи на придбаний товар. Серед таких документів: накладні, товарно-транспортні накладні, приймальні акти, сертифікати відповідності та якості, інші документи.

Зважаючи на зазначене вище, зауважимо: вимогу податківців пред’явити документи на товар у місці його продажу можна якось оскаржити. Однак органи, уповноважені перевіряти дотримання вимог торгівельної діяльності (наприклад, Держспоживінспекція України (п. 1.1 р. I Порядку № 310 4), вправі покарати торговця за відсутність таких документів.

Крім того, у підприємця мають бути не просто документи, які підтверджують факт придбання товару, але й сертифікати якості та відповідності. Адже без документів, що засвідчують якість та безпеку, продавати товари заборонено законодавством (п. 17 Порядку № 833 5).

Штрафи за відсутність документів на товар

Звісно, не зайвим буде знати й про штрафи, які загрожують підприємцю, якщо в нього немає документів на товар.

По-перше, у разі відсутності первинних документів передбачається штраф у розмірі 510 грн. За повторне протягом року порушення розмір штрафу збільшується до рівня 1020 грн (п. 121.1 ПКУ).

По-друге, підприємцю може загрожувати й штраф за неведення обліку чи неналежне ведення обліку доходів і витрат (ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Розмір такого адмінштрафу становить від 3 до 8 НМДГ, тобто від 51 до 136 грн. За повторне порушення протягом року — від 85 до 136 грн.

Підсумуємо!

Займаючись виїзною торгівлею, потурбуйтеся про наявність усіх підтверджуючих документів на товар, незалежно від того, яку систему оподаткування обрано. Це допоможе уникнути непорозумінь із контролерами.

Катерина ЧЕРНОВСЬКА,

бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»

1 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі — Закон про РРО).

2 Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) затверджена наказом Міндоходів від 21.01.2014 р. № 49.

3 Правила № 369 — наказ Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України «Про затвердження Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі» від 08.07.1996 р. № 369.

4 Порядок № 310 — наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Порядку проведення перевірок у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг» від 07.03.2012 р. № 310.

5 Порядок № 833 — постанова КМУ «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» від 15.06.2006 р. № 833.