Які податкові наслідки дострокового розірвання договору оренди автомобіля

Які податкові наслідки дострокового розірвання договору оренди автомобіля

Підприємство-орендар (платник податку на прибуток) у зв’язку з достроковим розірванням договору оренди повертає орендодавцеві легковий автомобіль. При цьому у складі групи 5 основних засобів залишилася недоамортизована вартість понесених ремонтних витрат, що були здійснені орендарем із метою підтримання автівки в належному технічному стані. До того ж за договором оренди орендодавцем не передбачено відшкодування вартості ремонтних робіт. Чи може орендар у такому випадку розраховувати на податкові витрати? Та чи потрібно нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ на суму недоамортизованих ремонтних витрат?

ВІДПОВІДЬ: Одразу зазначимо, податковим витратам бути. І, вочевидь, нарахування податкових зобов’язань із ПДВ орендарю не уникнути. Пояснимо.

Відповідно до норм Податкового кодексу України (далі — ПКУ), орендар має право амортизувати вартість понесених ремонтів і/або поліпшень об’єкта оперативної оренди в сумі, що перевищує 10%-й ремонтний ліміт. До того ж орендар має створити окремий (умовний) об’єкт та амортизувати його в порядку, установленому для групи основних засобів, до якої належав би об’єкт оперативної оренди, що ремонтується та/або поліпшується.

Тобто, якщо йдеться про ремонт орендованого автомобіля, орендарем у разі перевищення 10%-го витратного ліміту створюється окремий об’єкт у складі 5 групи основних засобів «Транспортні засоби».

І, звісно ж, скористатися цим правом орендар може за умови використання такого орендованого автомобіля в господарській діяльності та в разі належного документального підтвердження понесених витрат.

Нормами ПКУ врегульовано й питання повернення об’єкта оперативної оренди орендодавцеві. Так, за п. 146.20 ПКУ, який містить перехресне посилання на п. 146.16 ПКУ, орендар у разі повернення об’єкта оренди в періоді закінчення дії договору оренди (лізингу) збільшує витрати на суму недо­амортизованої вартості раніше створеного (умовного) об’єкта «ремонтних витрат».

І нібито все зрозуміло, утім насторожує одне «але». Справа в тім, що в п. 146.20 ПКУ йдеться про закінчення дії договору. У зв’язку із чим закрадаються думки: а чи не йдеться в цьому пункті виключно про закінчення строку дії договору оренди, на який його було укладено, як про один із випадків припинення дії договору? І, як наслідок: чи може орендар у такому випадку скористатися дією п. 146.20 ПКУ в разі дострокового розірвання договору оренди?

Вважаємо, що так, орендар може розраховувати на податкові витрати в такій ситуації. Адже разом із достроковим розірванням договору закінчується і строк його дії. Тобто закінчується строк, протягом якого сторони могли здійснювати свої права та виконувати свої обов’язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦКУ).

Таким чином, орендар у разі дострокового розірвання договору оренди залишкову (недоамортизовану) вартість ремонтів і поліпшень об’єкта оренди відносить до інших витрат звичайної діяльності. Відображає їх у рядку 06.4.16 додатка ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Мінфіну України від 28.09.2011 р. № 1213.

Що ж стосується нарахування податкових зобов’язань із ПДВ, то для цілей оподаткування недо­­­амортизовані ремонтні суми в разі повернення відремонтованого автомобіля орендодавцеві можуть розглядатися як безоплатно надані послуги (результати робіт), що підлягають обкладанню ПДВ у загальному порядку. Детальніше про це ми писали в матеріалі «Повертаємо орендований об’єкт із ремонтом: чи потрібно нараховувати ПДВ» газети «Інтерактивна бухгалтерія» № 8 (17) за 2013 рік.