Облік виробничого браку

Як життя немає без помилок, так і виробництва не буває без браку. Тож, його слід якимось чином обліковувати. У статті розглянемо особливості бухгалтерського й податкового обліку виробничого браку. Але передусім визначимося із тим, що ж таке брак і як його класифікують

Що таке брак на виробництві

Бракована продукція — продукція, передавання якої споживачеві не допускається через наявність дефектів (див. Класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений наказом Держкомстандарту від 29.02.1996 р. № 89).

Брак у виробництві — продукція, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають установленим стандартам якості чи технічним умовам, у зв’язку із чим не можуть бути використані за прямим призначенням або можуть бути використані лише після додаткових витрат на виправлення (п. 407 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Мінпрому від 09.07.2007 р. № 373, далі — Методрекомендації № 373, пояснення до рахунка 24 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291, далі — Інструкція № 291).

Інакше кажучи, виробничий брак — це якийсь дефект продукції, через що продукцію не можуть використовувати за своїм прямим призначенням.

Брак буває різним. І від виду браку залежить його облік.

Види виробничого браку

Виявлений на виробництві брак вважається внутрішнім (п. 409 Методрекомендацій № 373). Такий брак може бути (пояснення до рахунка 24 Інструкції № 291):

— виправним — коли виправлення недоліків технічно можливо й економічно доцільно, тому після їх усунення відповідну продукцію можна використовувати за прямим призначенням (п. 410 Методрекомендацій № 373);

— остаточним (невиправним) — вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не можна використовувати за прямим призначенням і виправлення яких технічно неможливо й економічно недоцільно (п. 411 Методрекомендацій № 373).

До того ж внутрішній брак поділяють на (п. 412 Методрекомендацій № 373):

— технічно неминучий — норми якого передбачені в технічній документації, а також технологічними умовами на виготовлення продукції. Тобто це звичайний брак, без якого неможливе виготовлення продукції;

— непередбачений (не передбачений нормами) — брак, який не передбачений технічною документацією та який виникає внаслідок непередбачених дій (обставин). Наприклад, брак, допущений із вини працівника, через порушення технологічного процесу виробництва, інших незапланованих подій. До такого ж належить брак, який, хоча й передбачений технічною документацією, але перевищує встановлені норми.

Для організації обліку втрат від браку рекомендовано кожному підприємству (п. 415 Методрекомендацій № 373):

— установити перелік причин браку (з визначенням шифру для кожного виду браку) і винних осіб;

— розробити класифікатори виробів із переліком операцій, за якими передбачено плановий брак;

— зазначені в класифікаторах, переліках шифри проставляти в первинних документах, супровідних листах, маршрутних листах, актах про брак тощо.